ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 серпня 2014 року 14 год. 41 хв. № 826/7635/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Голубничій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів україни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2014 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
06 серпня 2014 року позивачем подана позовна заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд :
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві протизаконною;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві вчинити дії, а саме надати Позивачу - ОСОБА_1, довідку на підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента та/або лист на підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента;
- стягнути з Відповідача сплачений судовий збір за розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову, а тому заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 06.08.2014 р. представник позивача зазначив, що подані позовні вимоги зазначені в заяві від 06 серпня 2014 року є остаточними та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Державна податкова інспекція листом від 23.04.2014 року №4619/П/17.1-16 надала відповідь на звернення ОСОБА_1, а отже твердження позивача про ненадання відповіді є неправдивими з огляду на те, що відповідь на запит була надіслана відповідачем на адресу позивача у встановлені законом строки.
Також відповідач зазначив, що надання довідки підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента нормами чинного законодавства не передбачено.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.
21 березня 2014 року, згідно статті 20 Закону України "Про звернення громадян", позивачем було направлено до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві заяву про надання довідки на підтвердження ОСОБА_1 статусу громадянина України- податкового нерезидента у відповідності до вимог пп. 14.1.122 , п. 14.1 ст. 14, 14.1.213. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Вищезазначену заяву ОСОБА_1 від 21.03.2014 року відповідач отримав 24.03.2014 року, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення.
Станом на момент звернення позивачем не було отримано жодної відповіді чи відомостей про продовження терміну відповіді з огляду на положення Закону України "Про звернення громадян".
Таким чином, вважаючи бездіяльність ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві порушенням своїх прав, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ст. 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Суд не приймає до уваги посилання представника на те, що він відреагував на звернення позивача від 21 березня 2014 року щодо видачі довідки підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента та направив на адресу позивача відповідь на дане звернення від 23.04.2014 року № 4619/П/17.1-16, оскільки суду не надав доказ про таке направлення.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.
Щодо позовних вимог в частині, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві вчинити дії, а саме надати Позивачу - ОСОБА_1, довідку на підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента та/або лист на підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента, суд зазначає наступне.
21 березня 2014 року, згідно статті 20 Закону України "Про звернення громадян", позивачем було направлено до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві заяву про надання довідки на підтвердження ОСОБА_1 статусу громадянина України-податкового нерезидента у відповідності до вимог пп. 14.1.122 , п. 14.1 ст. 14, 14.1.213. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні 09.07.2014 року представник позивача отримав лист від 23.04.2014 року №4629/П/14-1-16 щодо розгляду звернення позивача від 21 березня 2014 року.
Відповідачем у вищезазначеному листі повідомлено ОСОБА_1 наступне:"У наданій Вами копії консульської довідки для пред'явлення українським офіційним установам від 17.12.2013 року зазначено. що пан ОСОБА_1 є зареєстрованим в м. Гамбург/Німеччина. Адреса його проживання в Німеччині: АДРЕСА_2.
В головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України наявна інформація про перетинання громадянина України ОСОБА_1 державного кордону України в період з 2009 по 2013 роки, за якою перебування в Україні ( включаючи день приїзду та відїзду ) з 2011 року по 2013 рік протягом кожного податкового року менше 183 днів.
Як свідчать інші документи, Ви маєте більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Німеччині.
Водночас, звертаємо увагу, що відповідно до пунктів 179.3 та 179.12 статті 179 розділу IV Кодексу, пункту 4 розділу І Закону України від 04 липня 2013 року N 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141, Наказом Міністерства доходів і зборів України 11.12.2013 N 795 затверджено форму довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку) та Порядку її заповнення.
Крім того повідомляємо, надання довідки підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента нормами чинного податкового законодавства не передбачено."
Окрім зазначеного, позивачу повідомлено, що він може звернутись для отримання податкової консультації до Інформаційно-довідкового департаменту Міністерства доходів і зборів України.
Дослідивши відповідь на лист щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.03.2014 року, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано інформацію чи має громадянин ОСОБА_1 статус громадянина України - податкового нерезидента, а лише зазначено, що попередній має більш тісні особисті чи економічні зв'язки в Німеччині.
Відповідно пп. 14.1.122 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV зі змінами та доповненнями (далі - ПК України) нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України.
Згідно з пп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України фізична особа - резидент - фізична особа яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів): Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи ден. приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. При цьому відповідно до пп. 34.1.1 п. 34.1 статті 34 ПК України податковим періодом є, зокрема, календарний рік
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження цент: життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи - іноземця на території України понад 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року, є паспортний документ, а також документи, на підставі яких така особа постійно проживає в Україні, та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце постійного проживання в Україні (свідоцтво про спадщину на таке житло, договір купівлі, дарування, оренди тощо).
Відповідно до пунктів 179.3 та 179.12 статті 179 розділу IV Кодексу, пункту 4 розділу І Закону України від 04 липня 2013 року N 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141, Наказом Міністерства доходів і зборів України 11.12.2013 N 795 затверджено форму довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов'язань з такого податку) та Порядку її заповнення.
Суд звертає увагу, що надання довідки підтвердження статусу громадянина України - податкового нерезидента нормами чинного податкового законодавства не передбачено.
За таких умов, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві надати відповідь у формі листа про надання інформації чи має громадянин ОСОБА_1 статус громадянина України - податкового нерезидента.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163, 167,181,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві протиправною.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві надати відповідь у формі листа про надання інформації чи має громадянин ОСОБА_1 статус громадянина України - податкового нерезидента.
Судові витрати в сумі 54 (п'ятдесят чотири ) грн. 81 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) за рахунок Державного бюджету України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Повний текст рішення від 11.08.2014 р.