19 серпня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 09 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 3500 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних.
У зв'язку з тим, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконала, станом на 31 жовтня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 35 197 грн 23 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 8183 грн 48 коп.; заборгованість за процентами −24 861 грн 50 коп.; штраф (фіксована частина) − 500 грн; штраф (процентна складова) -
1 652 грн 25 коп.
ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідачки зазначену суму боргу.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня
2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 197 грн 23 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва 25 червня 2014 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Апеляційний суд правильно дійшов висновку, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14).
Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік