іменем україни
13 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Гвоздика П.О.,
суддів: Амеліна В.І., Євтушенко О.І.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року,
У травні позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 02.03.2010 року по вул. Глибочицькій у м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля марки «Лексус», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок зазначеної ДТП автомобілю марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2 було завдано технічних пошкоджень. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2010 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4 У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача, посилаючись на положення ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 ЦК України суму відшкодованої шкоди.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення вимог. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 22 622 гривень 55 копійок, та судові витрати в сумі 346 гривень 23 копійок.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Вирішуючи питання про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено суму страхового відшкодування та вини відповідача щодо пошкодження задньої та центральної частини автомобіля.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем заявлених вимог та наявності підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Судами встановлено, що 02.03.2010 року по вул. Глибочицькій у м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля марки «Лексус», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок зазначеної ДТП автомобілю марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2 було завдано технічних пошкоджень.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2010 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4
Як вбачається із договору страхування транспортного засобу № 7296227 від 03.06.2009 року, автомобіль марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2 застраховано в ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».
Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засвоїв № ВС/1138128 від 30.06.2009 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», яке сплатило суму страхового відшкодування згідно ліміту 24 990 грн.
Згідно зі звітом № 0058 від 18.03.2010 року про оцінку автомобіля «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2 вбачається, що вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 48 492,83 грн.
Згідно зі страховим актом № 1538 від 07.04.2010 року у зв'язку зі страховим випадком ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» здійснено страхову виплату за пошкоджений автомобіль марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 47 612,55 грн, отримувачем якої є ТОВ «Автосаміт ЛТД» (станція технічного обслуговування).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інші особа, яка отримала страхову відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхову відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6 -112 цс 13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що у даному випадку виникла суброгація та передчасно застосував до спірних правовідносин ст. 1191 ЦК України, якою регулюється регрес,тоді як підлягає застосуванню ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Так, позивач просив стягнути суму матеріальної шкоди в порядку регресу. Проте у даному випадку для страховика ст. 993 ЦК України та ст. 27Закону України «Про страхування» передбачено спеціальний спосіб захисту, а саме: до нього переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація), а відтак суди попередніх інстанцій не визначились з початком строку позовної давності пред'явлення позову.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами попередніх інстанцій не встановлено, рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Амелін
О.І. Євтушенко
Ю.Г. Іваненко
О.М. Ситнік