06 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Завгородня І.М.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор-Банк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький машинобудівний завод» в особі ліквідатора - Овсієнко Алли Вікторівни, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мотор-Банк» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року,
У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство «Мотор-Банк» (далі ПАТ «Мотор-Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який уточнював під час розгляду справи.
В обґрунтування позову зазначало, що 01 жовтня 2009 року між ПАТ «Мотор-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поручительства на виконання зобов'язань ТОВ «Запорізький машинобудівний завод» за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № К-15 зі змінами та доповненнями, згідно з яким ТОВ «Запорізький машинобудівний завод» отримано від банку кредит в сумі 8 000 000 грн строком повернення 02 вересня 2011 року. Станом на 02 жовтня 2009 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 354 359,56 грн, з яких: 350 352, 31 грн - прострочені проценти за користування ТОВ «ЗМЗ» кредитом у червні, липні, серпні 2009 року; 7007,25 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року позов ПАТ «Мотор-Банк» в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року позов ПАТ «Мотор-Банк» до ТОВ «Запорізький машинобудівний завод», ОСОБА_6 і ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Запорізький машинобудівний завод», ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Мотор-Банк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 9 334 661,97 грн, державне мито у сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано, ухвалено нове, яким в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Мотор-Банк».
В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване апеляційним судом.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Так, судами встановлено, що 05 вересня 2008 року між ВАТ «Мотор-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Мотор-Банк» та ТОВ «Запорізький машинобудівний завод» укладено кредитний договір № к-15, за яким банк надав грошові кошти у вигляді відкличної відновлювальної лінії у сумі 8 000 000 гривень. Погашення кредиту відбувається відповідно до графіка, який визначений сторонами та є додатком № 1 до договору. До вказаного договору 10 березня та 25 березня 2009 року були укладені додаткові угоди (т.1 а.с. 8-13).
У п.3.1.частини 3 кредитного договору сторони визначили, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі 18,5 % річних. Крім того, сторони встановили порядок сплати процентів. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів в поточному місяці на основі банківського року (який складає 365 (366) днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 10 число кожного місяця на рахунок банку. (т.1 а.с. 8 зв).
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору від 05 вересня 2008 року проведення платежів процентів за користування кредитом здійснюється в строк з 1 по 10 число кожного місяця (а.с.8 зв.).
Основна сума кредиту погашається у строки визначені графіком, що є додатком до кредитного договору (т.1 а.с.12).
У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ «Мотор-Банк» та ОСОБА_6 14 квітня 2009 року укладений договір поручительства № 16/09 та між ПАТ «Мотор-Банк» і ОСОБА_5 07 липня 2009 року укладений договір поручительства № 19/09, за якими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 зобов'язалися нести солідарну відповідальність в повному обсязі за невиконання божником його зобов'язань за кредитним договором (т.1 а.с.44-45).
У п. 7.4 договору поруки, який укладений між позивачем та відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_5, передбачено, що порука припиняється після повного виконання основного зобов'язання.
Задовольняючи позов ПАТ «Мотор-Банк» та стягуючи солідарно з поручителів заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів підтвердження направлення вимоги до поручителів відповідно до ст. 559 ЦК України.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, врегульовані ст. 554 ЦК України. Відповідно до ч.1 цієї статті, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 4 ст. 559 ЦК встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.
Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Звертаючись до суду, позивач вказав, що порушення умов кредитного договору та несвоєчасне погашення процентів за кредитом ТОВ «Запорізький машинобудівний завод» виникло 10 липня 2009 року у зв'язку з невиконанням зобов'язання позичальником та порушенням прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, так як чергові платежі зі сплати процентів за користування кредитом не поступили.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2010 року ПАТ «Мотор-Банк» на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5 направив вимоги щодо погашення боргу ТОВ «Запорізький машинобудівний завод» на загальну суму 8927909,84 грн., яка утворилась станом на 20 січня 2010 року. Такі вимоги отримані ними особисто 21 січня 2010 року (т.4 а.с. 140-141).
Згідно зі ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону, не звернув уваги на вищевикладене, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 342, 343 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор-Банк» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року скасувати, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2010 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко