27 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Писаної Т.О., Умнової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» про стягнення суми,
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, поданою її представником за довіреністю ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2014 року,
У жовтні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс В.В.В.» (далі - ТОВ «Транс В.В.В.»), в якому просила:
- стягнути з ОСОБА_5 на її користь 25 952 грн попередньої плати за вантажне перевезення та 3 % річних у розмірі 495 грн 13 коп.
- стягнути з ТОВ «Транс В.В.В.» на її користь штраф за простій згідно договору в розмірі 6 394 грн 40 коп. та штраф за відмову від виконання перевезення згідно договору в розмірі 10 870 грн 48 коп.
На обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 04 лютого 2013 року між нею та ТОВ «Транс В.В.В.» було укладено договір перевезення вантажу (куряче м'ясо) належним ТОВ «Транс В.В.В.» автомобілем-рефрижератором з м. Нікополя до м. Ташкента (Узбекистан).
Вказала, що сторони узгодили всі передбачені законодавством умови, необхідні для договорів такого виду, а також права і обов'язки сторін.
Позивачка зазначила, що 05 лютого 2013 року вантаж було завантажено в належний ТОВ «Транс В.В.В.» автомобіль-рефрижератор, однак відповідач-перевізник не отримав необхідних документів для виїзду за межі України, у зв'язку з чим перевезення не було здійснено, а вантаж повернувся у м. Нікополь, де 15 лютого 2013 року відбулося його перевантаження на інший транспортний засіб.
06 лютого 2013 року нею на виконання умов договору було сплачено аванс у розмірі 25 952 грн. на картковий рахунок ОСОБА_5
Оскільки ТОВ «Транс В.В.В.» перевезення не виконало, умови договору порушило, а перераховані грошові кошти не повернуло та штрафи не сплатило, вона 20 лютого 2013 року звернулася до нього з претензією про повернення грошових коштів та сплату штрафних санкцій.
25 лютого 2013 року ТОВ «Транс В.В.В.» відмовилося задовольнити її претензію у зв'язку з ненадходженням на його розрахунковий рахунок грошових коштів у розмірі 25 952 грн, тому 20 липня 2013 року вона звернулася із відповідною претензією до ОСОБА_5, яка залишена ним без реагування.
Посилаючись на вищевикладене та керуючись ст. ст. 611, 615, 1212, 1214 ЦК України, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року позов ФОП ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 безпідставно отримані кошти у розмірі 25 952 грн та 3 % річних у розмірі 499 грн 13 коп.
Стягнуто з ТОВ «Транс В.В.В.» на користь ФОП ОСОБА_4 штраф за простій у розмірі 6 394 грн 40 коп та штраф за відмову від виконання перевезення у розмірі 10 870 грн 48 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ТОВ «Транс В.В.В.» задоволено частково, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів у розмірі 25 952 грн, 3% річних у розмірі 499 грн. 13 коп та витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТОВ «Транс В.В.В.» про стягнення суми відмовлено.
Провадження у справі в частині позову ФОП ОСОБА_4 до ТОВ «Транс В.В.В.» про стягнення суми закрито з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
У касаційній скарзі представник ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_7 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати рішення суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_5 на її користь перераховані як попередню оплату 25 952 грн та 3 % річних у розмірі 499 грн 13 коп.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_5 і ТОВ «Транс В.В.В.» на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що ОСОБА_5 без достатньої правової підстави набув грошові кошти у розмірі 25 952 грн, тому зобов'язаний повернути ці грошові кошти та сплатити 3 % річних, а ТОВ «Транс В.В.В.» не надало суду переконливих доказів на підтвердження неможливості виконання умов заявки від 04 лютого 2013 року № 5, у зв'язку з чим повинно сплатити позивачу штраф за простій та за відмову від виконання умов договору.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_5 та ТОВ Транс «В.В.В.», дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, врахував доводи апеляційної скарги та дійшов обґрунтованого висновку, що спірні правовідносини виникли саме внаслідок укладення 04 лютого 2013 року договору перевезення вантажу між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Транс В.В.В.», з яким ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах; грошові кошти позивачем перераховано відповідно до умов договору перевезення, а тому підстави для задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 не ґрунтуються на законі.
Закриваючи провадження у справі в частині позову ФОП ОСОБА_4 до ТОВ «Транс В.В.В.» про стягнення сум, суд апеляційної інстанції керувався положеннями п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та дійшов правильного висновку, що зазначений спір виник між юридичними особами на підставі договору перевезення вантажу від 04 лютого 2013 року, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, подану її представником за довіреністю ОСОБА_7, відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Умнова