06 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,
Іваненко Ю.Г., Завгородня І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору поруки недійсним, за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 лютого 2014 року,
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилалося на те, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 223433-CRED від 22 квітня 2008 року, згідно якого останній було видано кредит у розмірі 8 500 доларів США. У забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, а також між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 були укладені договори поруки № 223433-CRED від 22 квітня 2008 року. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконала. Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 8889,16 доларів США та судові витрати.
У вересні 2013 року до суду надійшли зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договорів поруки від 22 квітня 2008 року припиненими.
В обґрунтування зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначали, що із договорів поруки вбачається, що в них не встановлений строк, після якого порука припиняється, а умова договорів поруки про їх дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки дане суперечить положенням ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У кредитному договорі від 22 квітня 2008 року строк виконання основного зобов'язання чітко визначений 21 жовтня 2009 року. За таких обставин у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_3 щодо повернення кредиту, починаючи з 21 жовтня 2009 року, протягом наступних 6 місяців. Таку вимогу до поручителя банк пред'явив, однак, як вбачається з матеріалів справи, лише 03 травня 2013 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку. Враховуючи вищенаведене, просили визнати дані договори поруки припиненими.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2014 року первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без розгляду.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 січня 2014 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 25 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано припиненим договір поруки № 223433 від 23 квітня2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
У решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі банк, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до банку про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не правильно вибрав спосіб захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог по зустрічному позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір поруки є припиненим в силу ст. ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами установлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 223433-CRED від 22 квітня 2008 року, згідно з яким останній було видано кредит у розмірі 8 500 доларів США.
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, а також між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 були укладені договори поруки № 223433-CRED від 22 квітня 2008 року.
Пунктом 10 договору поруки визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.
У пункті 1.4 кредитного договору № 223433-CRED від 22 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, строк виконання основного зобов'язання чітко визначений, а саме: строком повного погашення кредиту 12 жовтня 2009 року.
Звертаючись до суду з зустрічними вимогами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд припинити поруку, посилаючись на те, що банк звернувся вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
За змістом положень ч. 4 ст. 559 ЦК України для припинення поруки має настати декілька умов: настання строку, визначеного у договорі поруки, або настання строку виконання основного зобов'язання; непред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня настання такого строку. При цьому строк настання виконання основного зобов'язання може настати у строк, визначений договором або законом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-68цс11 умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання зобов'язань за кредитним договором не може вважатись встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Крім того, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав оцінки договору поруки, у якому визначено порядок припинення поруки.
З огляду на допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, рішення апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 лютого 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий О.М. Ситнік
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко