ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2014 року 10:57 № 826/10500/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Кобилянський К.М., судді Гарник К.Ю., Санін Б.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної судової адміністрації України
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправними дій, скасування постанови,
Державна судова адміністрація України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій постановами у виконавчих провадженнях №25124672, №25123571, №25125097, №31251074, №30343688, №24552789, №24137319, №29230941, №29231252, №24565928, №27097467, №25313382 та скасувати дані постанови.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно виніс постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №25124672, ВП №25123571 від 27.06.2014, ВП №25125097, ВП №31251074, ВП №30343688, ВП №24552789, ВП №24137319, ВП №29230941, ВП №29231252, ВП №24565928, ВП №27097467, ВП №25313382 від 27.06.2014, оскільки рішення судів, які позивач зобов'язаний був виконати в ході здійснення вказаних виконавчих проваджень були скасовані за результатом їх касаційного оскарження та за результатом перегляду за нововиявленими обставинами. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що в діях відповідача відсутні порушення норм законодавства, а оскаржувані постанови прийняті на виконання положень статті 41 Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 13.08.2014 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Від позивача та відповідача надішли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Донецьким окружним адміністративним судом 17.01.2011 видано виконавчий лист №2а-17512/10/0570 про зобов'язання Апеляційний суд Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки» з 19.08.2009 по 21.09.2010, а Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України виділити для цього кошти і здійснити відповідне фінансування Апеляційного суду Донецької області.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 21.02.2011 відповідач прийняв постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2011 ВП №25124672, ВП №25123571 та ВП №25125097 з примусового виконання виконавчого листа №2а-17512/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, згідно з якими Державна судова адміністрація України є боржником. (а.с. 4, 48, 96 Додаток №1 до справи).
27.06.2014 відповідач виніс оскаржувані постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №25123571 у сумі 103,28 грн., ВП №25123571 у сумі 103,28 грн. (а.с. 38, 85 Додаток №1 до справи). В зазначених постановах сума витрат на проведення виконавчих дій була визначена на підставі розрахунку, наведеного у відповідних актах державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій.
Крім того, 27.06.2014 відповідач виніс оскаржувану постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих ВП №25125097 без визначення суми (а.с. 134 Додаток №1 до справи). Згідно розрахунку, наведеного у відповідному акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014, сума витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №25125097 становить 103,28 грн. (а.с. 133 Додаток №1 до справи).
Того ж дня відповідач прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №25124672, ВП №25123571, ВП №25125097 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 №К-42161/10 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Хмельницьким окружним адміністративним судом 01.02.2012 видано виконавчий лист №2-а-5922/10/2270, згідно якого, зокрема, Державну судову адміністрацію України та Апеляційний суд Хмельницької області зобов'язано провести перерахунок і виплату ОСОБА_2 заробітної плати та матеріальної допомоги за період 19.08.2009 по 29.09.2010, визначивши їх розмір із урахуванням посадового окладу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат, а також провести нарахування та виплату ОСОБА_2 втрати частини заробітної плати, матеріальної допомоги у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 19.08.2009 по 29.09.2010.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 02.02.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2012 ВП №31251074 щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.02.2012 №2-а-5922/10/2270, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач виніс оскаржувану постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №31251074 у сумі 104,51 грн. (а.с. 179 Додаток №1 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №31251074 у зв'язку з тим, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 №2н/5922/10/2270 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Тернопільським окружним адміністративним судом 22.11.2011 видано виконавчий лист №2-а-3669/10/1970 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України перерахувати на рахунок територіального управління Державної судової адміністрації Тернопільській області для виплати ОСОБА_3 коштів в сумі 269 493,22 грн. недоплаченої заробітної плати.
На підставі заяви ОСОБА_3 від 24.11.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 ВП №30343688 з примусового виконання виконавчого листа від 22.11.2011 №2-а-3669/1970, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач виніс оскаржувану постанову ВП №30343688, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 94,89 грн. (а.с. 216 Додаток №1 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №30343688 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/77437/11 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Донецьким окружним адміністративним судом 20.12.2010 видано виконавчий лист №2а-16833/10/0570 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь судів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 19.08.2009 по липень 2010 включно заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з урахуванням раніше проведених виплат та вислугу років у розмірі 30% від загальної сум щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
На підставі заяви ОСОБА_4 від 08.02.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2011 ВП №24552789 з примусового виконання виконавчого листа від 20.12.2010 №2а-16833/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач прийняв оскаржувану постанову ВП №24552789 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 123,65 грн. (а.с. 261 Додаток №1 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №24552789 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 по справі №К-39239/10, К-40220/10 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Донецьким окружним адміністративним судом 29.12.2010 видано виконавчий лист №2а-14377/10/0570 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_5 з 19.08.2009 по червень 2010 включно заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі заяви ОСОБА_5 від 17.01.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2011 ВП №24137319 з примусового виконання виконавчого листа від 29.12.2010 №2а-14377/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач прийняв оскаржувану постанову ВП №34137319 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 112,76 грн. (а.с. 36 Додаток №2 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №24137319 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 по справі №К-39880/10 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Донецьким окружним адміністративним судом 04.05.2011 видано виконавчий лист №2а-20600/10/0570 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України починаючи з 01.09.2010 здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_6 заробітної плати у відповідності до вимог діючого законодавства без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 №1310).
На підставі заяви ОСОБА_6 від 23.09.2011 відповідач прийняв постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2011 ВП №29230941 та ВП №29231252 з примусового виконання виконавчого листа від 04.05.2011 №2а 20600/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач прийняв оскаржувані постанови ВП №29230941 та ВП №29231252 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 99,37 грн. в кожній постанові (а.с. 71, 115 Додаток №2 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі відповідних розрахунків, наведених в актах державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №29230941 та ВП №29231252 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 по справі №К/9991/17511/11 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Донецьким апеляційним адміністративним судом 17.01.2011 видано виконавчий лист №2а-7902/10/0570 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді Дружківського міського суду ОСОБА_7 з 19.08.2009 по березень 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням здійснених виплат.
На підставі заяви ОСОБА_7 від 24.01.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2011 ВП №24565928 з примусового виконання виконавчого листа від 17.01.2011 №2а-7902/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач прийняв оскаржувану постанову ВП №24565928 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 121,12 грн. (а.с. 154 Додаток №2 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №24565928 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 по справі №К/9991/77437/11 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Донецьким апеляційним адміністративним судом 15.11.2010 видано виконавчий лист №2а-16837/10/0570 про зобов'язання Апеляційний суд Донецької області виплатити ОСОБА_8 недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки» з 19.08.2009, а Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України зобов'язано виділити для цього кошти і здійснити відповідне фінансування Апеляційного суду Донецької області.
На підставі заяви ОСОБА_8 від 24.05.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 ВП №27097467 з примусового виконання виконавчого листа від 15.11.2010 №2а-16837/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач прийняв оскаржувану постанову ВП №27097467 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 105,66 грн. (а.с. 195 Додаток №2 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №27097467 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 по справі №К-36418/10 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Луганським окружним адміністративним судом 18.10.2010 видано виконавчий лист №2а-4300/10/1270 про зобов'язання Державну судову адміністрацію виділити Луганському апеляційному господарському суду з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_9 з 22.05.2008 надбавки за вислугу років у розмірі 22 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,8 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з урахуванням раніше проведених виплат.
21.03.2011 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №25313382 з примусового виконання виконавчого листа від 21.03.2011 №2а 4300/10/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом.
27.06.2014 відповідач прийняв оскаржувану постанову ВП №25313382 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 102,40 грн. (а.с. 238 Додаток №2 до справи). Сума витрат на проведення виконавчих дій в зазначеній постанові була визначена на підставі розрахунку, наведеного в акті державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 27.06.2014.
Того ж дня відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП №27097467 у зв'язку з тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 по справі №К-33163/10 рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, скасовано.
Вважаючи протиправними постанови відповідача від 27.06.2014 №25124672, №25123571, №25125097, №31251074, №30343688, №24552789, №24137319, №29230941, №29231252, №24565928, №27097467, №25313382 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, позивач оскаржив їх до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач не виконав судові рішення у семиденний термін з моменту отримання постанов відповідача про відкриття виконавчих проваджень №25124672, №25123571, №25125097, №31251074, №30343688, №24552789, №24137319, №29230941, №29231252, №24565928, №27097467, №25313382.
Державний виконавець в ході здійснення зазначених виконавчих проваджень направляв на адресу позивача вимоги виконати судове рішення, звертався до судів із заявами про зміну способу та порядку виконання рішення суду, неодноразово звертався до судів із запитами щодо надання інформації.
Згідно наявних в матеріалах справи копій актів державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, відповідач поніс наступні витрати: папір А4, використання картриджа, використання тонера, конверти, обкладинки, маркувальна машина, також в суму витрат включені сума оплати за користування ЄДРВП (а.с. 37, 84, 133, 178, 215, 260 Додаток №1 до справи, а.с. 35, 70, 114, 153, 194, 237 Додаток №2 до справи).
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частиною 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Положеннями частини 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Позивач не висловив зауважень до здійснених відповідачем розрахунків, однак наполягав на тому, що відповідач не вчиняв дій з примусового виконання рішення суду у виконавчих провадженнях №25124672, №25123571, №25125097, №31251074, №30343688, №24552789, №24137319, №29230941, №29231252, №24565928, №27097467, №25313382, у зв'язку з чим підстави для стягнення витрат на проведення виконавчих дій відсутні.
Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідач неодноразово направляв позивачу вимоги, процесуальні постанови, звертався до суду щодо зміни порядку і способу виконання судового рішення, у зв'язку з чим були здійснені витрати, які деталізовано в актах державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій.
Крім того, неможливість виконати рішення суду, на що посилався позивач, не є законодавчо визначеною підставою для звільнення боржника від відшкодування витрат на проведення виконавчих дій, понесених органом державної виконавчої служби.
Законодавством визначену єдину підставу, коли виконавчий збір не стягується, а саме: у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання (частина 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»). Однак, в даному випадку, у зв'язку з невиконанням позивачем судових рішень, відповідач розпочав їх примусове виконання, у зв'язку з чим поніс витрати на проведення виконавчих дій.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач протиправно відкрив декілька виконавчих проваджень щодо примусового виконання виконавчого листа від 17.01.2011 №2а-17512/10/0570, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2011 ВП №25124672, ВП №25123571 та ВП №25125097, оскільки питання правомірності відкриття даних виконавчих проваджень не є предметом дослідження даної адміністративної справи.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідач виніс постанови від 27.06.2014 №25124672, №25123571, №25125097, №31251074, №30343688, №24552789, №24137319, №29230941, №29231252, №24565928, №27097467, №25313382 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до вимог законодавства та підстави для їх скасування відсутні.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, та відповідно позов таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 про відкриття провадження у справі сплата судового збору буда відстрочена до ухвалення остаточного рішення у даній справі, на підставі положень статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи результат розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача суми судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» за позов майнового та немайнового характеру, а саме: 1900,08 грн.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Державної судової адміністрації України відмовити повністю.
2. Стягнути з Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1900,08 грн. (одна тисяча дев'ятсот гривень 08 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
Судді К.Ю. Гарник
Б.В. Санін