ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2014 року 11:08 № 826/10504/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Гарника К.Ю., Саніна Б.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Міністерства внутрішніх справ України
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.06.2014 про накладення штрафу, прийняту у виконавчому провадженні №41410266.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач не вчинив дії, на виконання вимог частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування питання чи було виконане позивачем судове рішення та чи рішення суду не виконане з поважних причин. Посилався на наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення. На думку позивача, постанова від 20.06.2014 ВП №41410266 про накладення штрафу є протиправною.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що постанова від 20.06.2014 ВП №41410266 про накладення штрафу винесена у відповідності до положень законодавства, у зв'язку з невиконанням позивачем рішення суду без поважних причин.
В судовому засіданні 13.08.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 №812/4807/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 (ЄДРСР № 35786058) позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці задоволено частково. Визнано пункт 3 висновку від 02.03.2009 №16 за матеріалами службового розслідування за фактом скоєння ДТП 06.02.2009 протиправним. Зобов'язано Управління МВС України на Донецькій залізниці привести висновок №16 від 02.03.2009 за матеріалами службового розслідування за фактом скоєння ДТП 06.02.2009 стосовно загибелі ОСОБА_2 у відповідності до акту №47 від 25.06.2012 про нещасний випадок (форма Н-1) та акту розслідування нещасного випадку від 25.06.2012 (форма Н-5) за фактом ДТП, що мав місце 06.02.2009, в яких вказано, що загибель останньої сталася при виконанні службових обов'язків та пов'язана з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Зобов'язано МВС України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачці, у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» та п.п. 1.7 постанови Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».
На підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 видано виконавчий лист №812/4807/13-а від 24.12.2013 про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачці, у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліцію» та п.п. 1.7 постанови Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».
На підставі заяви ОСОБА_1 від 25.12.2013 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2014 ВП №41410266 щодо примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 №812/4807/13-а.
Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2013, позивач листом від 24.01.2014 №12/6-210 повідомив відповідача про те, що звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з листом від 05.03.2014 №М-18602/5.390/7 з проханням надати інформацію щодо результату розгляду заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення. На даний лист Луганський окружний адміністративний суд надав відповідь, якою повідомив, що зазначена заява Міністерства внутрішніх справ України буде розглянута після надходження адміністративної справи №812/4807/13-а з Вищого адміністративного суду України, куди вона була скерована 11.03.2014.
05.06.2014 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу, якою, у зв'язку з невиконанням судового рішення на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн., а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.
Зазначені постанови були оскаржені позивачем у судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 №826/9352/14 позов Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково, визнано протиправною і скасовано постанову відповідача від 05.06.2014 ВП №41410266 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі №826/9352/14 станом на дату розгляду даної адміністративної справи не набрала законної сили.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач направив на адресу позивача вимогу державного виконавця від 06.06.2014 №М-186029/5.390/7, якою вимагав виконати виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду №812/4807/13-а від 24.12.2013
20.06.2014 відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу ВП №41410266, якою за повторне невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 1360,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою від 20.06.2014 ВП №41410266 про накладення штрафу, позивач оскаржив її до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2014 ВП №41410266, відповідач встановив позивачу строк для виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 №812/4807/13-а протягом семи днів з моменту отримання постанови.
Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до положень статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження №41410266 від 10.01.2014 повідомив відповідача листом №12/6-210 від 24.01.2014 про звернення до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, оскільки існують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, а також додав копію такої заяви.
Позивач у листі до відповідача та у заяві про встановлення способу і порядку виконання судового рішення посилався на обставини, які унеможливлюють виконання судового рішення саме Міністерством внутрішніх справ України, оскільки за постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007 «Про затвердження Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» для прийняття такого рішення до Міністерства внутрішніх справ України повинні надійти документи від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, частина таких документів подається потерпілим за місцем служби, а не безпосередньо до Міністерства внутрішніх справ України, крім того, позивач позбавлений права самостійно вимагати документи, які необхідні для прийняття рішення.
Частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідач не надав суду доказів того, що ним здійснено заходи для встановлення причин невиконання позивачем постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 №812/4807/13-а та не надано доказів того, що дане рішення не виконане позивачем саме без поважних причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для прийняття постанови про накладення штрафу від 20.06.2014 ВП № 41410266.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та постанова від 20.06.2014 ВП № 41410266 про накладення штрафу підлягає скасуванню.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України від 20.06.2014 ВП № 41410266 про накладення штрафу.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міністерства внутрішніх справ У (код ЄДРПОУ 00032684) судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
Судді К.Ю. Гарник
Б.В. Санін