Ухвала
іменем україни
7 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Висоцької В.С., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення з житлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2014 року,
У травні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 19 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредитні кошти в розмірі 120 000 дол. США із кінцевою датою повернення 19 березня 2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань, між позивачем та ОСОБА_4 цього ж дня укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, а ОСОБА_4 в повному обсязі свої зобов'язання не виконує, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яку відповідач не сплачує, внаслідок чого позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із займаного ними житлового приміщення. Ураховуючи те, що на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, позивач свої позовні вимоги зменшив та просив виселити відповідачів з житлового приміщення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2014 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і малолітню ОСОБА_8 з вищевказаної квартири без надання іншого житла. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 05 квітня 2013 року утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 2 988 593 грн. 16 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру, що належить відповідачу ОСОБА_4
Судами правильно встановлено, що в спірній квартирі зареєстровані відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітня ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована у квартирі у 2010 році, тобто після передачі квартири в іпотеку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами 11 квітня 2013 року позивачем направлено письмові вимоги відповідачам про добровільне звільнення житлового приміщення разом з усіма членами сім'ї протягом одного місяця з дня отримання вказаної вимоги, проте дані вимоги виконані відповідачами не були.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
Згідно із положеннями ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Враховуючи те, що відповідачі добровільно не виселилися зі спірного приміщення на яке було звернуто стягнення за рішенням суду, суди правильно дійшли висновку про їх виселення в судовому порядку.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.С. Висоцька О.В. Кафідова І.М. Фаловська