Ухвала
20 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів: Кафідової О.В., Писаної Т.О.,
Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» Бориспільської міської ради Київської області про визначення порядку користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2014 року,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та комунального підприємства «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» (далі - КП «ЖРЕУ») про встановлення порядку користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, яке видане 14 липня 1993 року Бориспільською міською радою Київської області, власниками спірної квартири є він та відповідач. Між сторонами виникають спори з приводу користування квартирою та оплатою комунальних послуг.
Посилаючись на доцільність визначення порядку користування квартирою, ОСОБА_3 просив виділити йому в користування кімнату площею 18,9 кв. м, а ОСОБА_4 - кімнату площею 11,6 кв. м, кухню, ванну, вбиральню та коридор залишити в спільному користуванні, зобов'язати КП «ЖРЕУ» Бориспільської міської ради Київської області розділити особовий рахунок між ним та ОСОБА_4 відповідно до визначеного порядку користування спірною квартирою.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено порядок користування житловими приміщеннями у квартирі АДРЕСА_2, виділивши в користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 18,9 кв. м, ОСОБА_4 житлову кімнату площею 11,6 кв. м; кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишено в спільному користуванні.
Зобов'язано КП «ЖРЕУ» розділити особовий рахунок відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки інших пропозицій щодо встановлення порядку користування спірною квартирою, крім заявлених позивачем, до суду не надійшло, а розмір жилої площі цієї квартири становить 30,5 кв. м, то позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та залишив ухвалене ним рішення без змін.
З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.
Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає
З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 1993 року виконкомом Бориспільської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2010 року за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину цієї квартири (а.с. 9). Таким чином співвласником іншої Ѕ частини квартири є ОСОБА_4
Квартира загальною площею 51,7 кв. м складається із двох житлових кімнат площами 18,9 кв. м та 11,6 кв. м, а також квартира обладнана: балконом - 2,3 кв. м; коридором - 7,5 кв. м; кухнею - 7,8 кв. м; вбиральнею - 1 кв. м та ванною кімнатою - 2,6 кв. м.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20 роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
Право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене ч. 3 ст. 358 ЦК України. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Суд апеляційної інстанції на вказані положення закону належної уваги не звернув, у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України не врахував того, що в даному випадку неможливо визначити порядок користування спірною квартирою з дотриманням прав кожного із співвласників на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою. Виділяючи у користування позивача житлову кімнату площею 18,9 кв. м, яка не відповідає його частці у праві спільної часткової власності, апеляційний суд порушив права іншого співвласника спірної квартири.
Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення.
Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неповноту перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, порушення норм процесуального права, що в свою чергу, призвело до невірного вирішення спору.
За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до статей 336, 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 03 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.С. Висоцька
Судді: О.В. Кафідова
Т.О. Писана
О.В. Умнова
І.М. Фаловська