26 серпня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Амелін В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення,
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 29/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Миколаєві з відповідною частиною господарських та побутових будівель на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 Співвласником 71/100 частин зазначеного житлового будинку є ОСОБА_3 При виготовленні технічного паспорту на будинок у 2000 році позивач дізналася, що рішенням Центрального районного виконавчого комітету м. Миколаєва від 15 березня 1996 року сарай літ. У-1 оформлено за ОСОБА_3 Зазначала, що зазначене рішення порушує її право власності на сарай, оскільки рішенням виконавчого комітету Центральної ради народних депутатів № 31 від 21 лютого 1992 року право на сарай було оформлено за колишнім співвласником домоволодіння ОСОБА_5, який згодом продав його ОСОБА_4 Посилаючись на те, що зазначене рішення є незаконним, оскільки рішення виконавчого комітету Центральної ради народних депутатів № 31 від 21 лютого 1992 року не скасовано, а заява про переоформлення сараю на ОСОБА_3 написана ОСОБА_4 під впливом останньої, просила суд скасувати рішення Центрального районного виконавчого комітету м. Миколаєва від 15 березня 1996 року про визнання права власності за ОСОБА_3 на сарай літ. У-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
На адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке підлягає залишенню без розгляду, оскільки касаційна скарга подана в межах строку, передбаченого ст. 325 ЦПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,суддя
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2013 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року залишити без розгляду.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради, адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішення.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ В.І. Амелін