21 серпня 2014 року Справа № 61517/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року в справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів, товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро-Форум" про застосування санкцій в сумі 110 625,00 грн.,
У травні 2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів, товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро-Форум" про застосування до сторін нікчемного договору санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України та стягнення в доход державного бюджету грошових коштів, отриманих за виконання нікчемного договору в сумі 110625,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки за № 03-07 від 03.07.2009 року, укладений між приватним підприємством "Інтерагро-Форум" та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів на поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90 у кількості 220 тонн на загальну суму 825000,00 грн., суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, що тягне застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про пропущення податковим органом встановлених законодавством строків застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, оскільки строк позовної давності по таких вимогах складає 10 років. Суд не дослідив доводів податкового органу в частині нікчемності правочину та безпідставно відмовив йому в задоволенні позову.
Оскільки клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних в ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
В справі встановлено, що 03.07.2009 року приватним підприємством "Інтерагро-Форум" (постачальник) та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів (покупець) укладено договір поставки № 03/07, згідно якого постачальник зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти покупцю визначений цим Договором товар (бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90), а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати товар та оплатити його.
Згідно п.3.1 ст.3 Договору товар, що є предметом поставки, повинен бути поставлений покупцю рівномірними партіями на протязі періоду вказаного в специфікації.
Із специфікації до Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року видно, що постачальник постачає покупцю бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90 в кількості 220 тонн на загальну суму 825000,00 грн. протягом липня-листопада 2009 року.
Приватним підприємством "Інтерагро-Форум" на поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90 виписані видаткові накладні за № РН-0001815 від 16.07.2009 року на суму 46875,00 грн., № РН-0001249 від 31.07.2009 року на суму 63750,00 грн., № РН-0001311 від 17.08.2009 року на суму 58500,00 грн., № РН-0001442 від 18.08.2009 року на суму 15000,00 грн. та № РН-0002150 від 24.10.2009 року на суму 80640,00 грн.
На виконання п.4.1 ст.4 та п.5.1 ст.5 Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року, протягом липня-листопада 2009 року між приватним підприємством "Інтерагро-Форум" та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів проведено розрахунки за поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90 у безготівковій формі на загальну суму 264765,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" за особовим рахунком приватного підприємства "Інтерагро-Форум".
Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 21776/23-1/05393205 від 31.12.2010 року.
Відповідачем в ході перевірки направлено до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (податкового органу, яким взято на облік приватне підприємство "Інтерагро-Форум" як платник податків) запит № 8187/7/23-145/14466 від 21.10.2010 року про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків відомостей щодо взаємовідносин Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів та приватного підприємства "Інтерагро-Форум".
На підставі отриманих отримані даних Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року між приватним підприємством "Інтерагро-Форум" та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів без мети настання реальних наслідків. Тому податковий орган вважає, що вказаний Договір відповідно до частин 1 та 2 ст.215, частин 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
В силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною статті , є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК.
Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.
Господарське зобов'язання, яке орган державної податкової служби вважає недійсним, вчинялось сторонами у проміжку липня - жовтня 2009 року, а позивач звернувся до суду у травні 2011 року.
За таких обставин, навіть при умові фіктивного характеру оспорюваного правочину, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог податкового органу, оскільки на час подання адміністративного позову спливли строки, встановлені ст. 250 ГК України, протягом яких могли бути застосовані санкції, встановлені ч.1 ст. 208 ГК України.
Посилання апелянта на ч. 4 ст. 258 ЦК України стосуються позовної давності, а строків застосування адміністративно-господарських санкцій дана норма не регулює.
Повно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року в справі № 2а-1749/11/0970 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
Д.М.Старунський