21 серпня 2014 року Справа № 67924/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
прокурора Турчина І.Я.,
представника позивача Гайовича В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року в справі за позовом прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
У вересні 2011 року прокурор м. Ужгорода в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Закарпатської області звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Прокурор просив стягнути з відповідачки в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 1721, 90 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року, яка прийнята в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід державного бюджету 1721, 90 грн. податкового боргу.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що з оскаржуваної постанови суду від 24.06.2011 року довідалася про наявність податкових повідомлень-рішень про стягнення фінансових санкцій, тому була позбавлена можливості їх оскаржити у встановленому порядку. Апелянт вважає, що тільки після набуття законної сили рішення суду щодо правомірності податкових повідомлень-рішень було б законне завершення по суті розгляду справи про наслідки його невиконання.
Порушеннями норм процесуального права апелянт вважає неповідомлення її про дату, час та місце розгляду справи та розгляд справи без її участі.
Вислухавши суддю-доповідача, прокурора та представника ДПІ в м. Ужгороді, які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по сплаті до бюджету заборгованості з податку на додану вартість становить 1729,90 грн.
Податковий борг ОСОБА_2 підтверджений:
податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 22.09.2010 року № 0004991744/0 (про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 340,00 грн.) з доказами про його отримання відповідачем;
податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 22.09.2010 року № 0004891744/0 (про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 63,20 грн.) з доказами про його отримання відповідачем;
актами Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 22.09.2010 року № 3017/17-4 та від 22.09.2010 року № 3039/17-4;
податковою декларацією з ПДВ, яка була подана відповідачем;
копією податкової вимоги від 12.10.2010 року № 1/690 з доказами про її отримання відповідачем;
витягом з облікової картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по платежу 14010100 «податок на додану вартість» станом на 27.04.2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума податкового боргу відповідачки належним чином встановлена, підтверджена матеріалами справи, тому підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, нараховане податковим органом за результатами податкової перевірки, вважається узгодженим з дня отримання платником податків податкового повідомлення, якщо воно не оскаржено ним у встановленому порядку.
Відповідно до абзацу 1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно з абзацом 2 п.5.1 ст.5 вищевказаного Закону, зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу такого платника.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачка подала податкову декларацію з податку на додану вартість про сплату 1382 грн. за серпень 2010 року.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дане податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку.
Загальна сума заборгованості, включаючи податкові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 22.09.2010 року становить 1721,90 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків .
Про усі податкові-повідомлення рішення, податкову вимогу фізична особа-підприємець ОСОБА_2 була повідомлена та їх отримала, про що свідчать її підписи на корінцях ППР та на податковій вимозі (а.с. 7, 8, 10).
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що доводи апелянта ОСОБА_2 в частині того, що вона не знала про податкові повідомлення-рішення, на підставі яких утворилася податкова заборгованість, не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, які були подані податковим органом.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача 1721, 90 грн. податкової заборгованості з податку на додану вартість , яка на момент звернення прокурора до суду з позовом була узгодженою.
Оскільки справа розглядалася судом першої інстанції в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, тому порушень норм процесуального права щодо неповідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи немає.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, належно оцінив докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах задовольнив позов, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року в справі № 2а-0770/1605/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
Д.М. Старунський