"19" серпня 2014 р.Справа № 915/583/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Журавльова О.О., Аленіна О.Ю.,
(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду від 18.08.2014 р.)
при секретарі судового засідання: Оксенюк О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача: Свердлюк О.О., довіреність № 517-2014, дата видачі : 01.08.14;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім..Т.Г. Шевченка
на рішення господарського суду Миколаївської області від 18 червня 2014 року
по справі № 915/583/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»
до Приватного сільськогосподарського підприємства ім..Т.Г. Шевченка
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Т.Г. Шевченка заборгованості в сумі 61586,00 грн., з яких 53425 грн. основного боргу, 2835,18 грн. пені, 2671,25 грн. штрафу, 654,27 грн. 3% річних, а також завданих збитків в сумі 2000 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.06.2014 р. (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ім Т.Г. Шевченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" основного боргу у розмірі 53425 грн. 00 коп., 2835 грн. 18 коп. пені, 2671 грн. 25 коп. штрафу, 654 грн. 27 коп. трьох процентів річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 53425,00 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню повністю й вимоги в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ім Т.Г. Шевченка грошових коштів у сумі 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за період з 08.11.2013р. по 05.04.2014р. у сумі 654,27 грн., пені, нарахованої за період з 08.11.2013р. по 05.04.2014р. у сумі 2835,18 грн., 2671,25 грн. штрафу.
Разом з тим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на те, що п.8.7 договору не містить розміру та порядку нарахування збитків, що унеможливлює суду зробити вірний висновок щодо правильності нарахування наведених штрафних санкцій.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство ім..Т.Г.Шевченка звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати в частині стягнення пені, штрафу та трьох відсотків річних, в іншій частині залишити рішення без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що у постанові ВСУ від 07.11.2011 року №3-121гс11 ВСУ виклав правову позицію, яка полягає в тому, що за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Таким чином, скаржник вважає, що яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, на думку апелянта, судом правомірно стягнуто пеню, а штраф стягнуто незаконно.
Крім того, апелянт зазначав, що судом не було надано відповідачу розумного строку для підготовки до судового засідання, чим фактично обмежено право на належний захист.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, тому судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" та Приватним сільськогосподарським підприємством ім Т.Г. Шевченка було укладено договір поставки № 22/04/2013, у відповідності до якого позивач зобов'язався у терміни та на умовах, передати відповідачу насіння сільськогосподарських культур (надалі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного договору.
Загальна ціна у відповідності до п.2.2 договору являє сумарну вартість всього товару, що поставляється за даним договором згідно додатків, що є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п.3.1 договору, порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного договору.
Додатком №1 від 18.01.2013 р. до договору від 18.01.2013р. сторонами було домовлено поставити 100 посівних одиниць насіння соняшнику гібрид КВС Гелія за ціною 1068,50 грн. всього на загальну суму 106 850,00 грн.
Сторони дійшли згоди, що оплата за додатком № до договору здійснюється у наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється до " 20" лютого 2013 року; другий етап оплати суми в розмірі 50 % від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється не пізніше 01.11.2013 року.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №80402178 від 17.04.13 року позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 106850,00 грн.
Відповідач отримав вищевказаний товар, про що свідчить печатка на видатковій накладній №80402178 та підпис ОСОБА_3, який діяв за довіреністю №ШВ № 63 від 15 квітня 2013 року.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 53425,00 грн., що не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.
Вищевикладене стало підставою для звернення ТОВ «КВС-Україна» до суду з даним позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, вважає висновки суду вірними та обґрунтованими, виходячи з такого.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, на виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №80402178 від 17.04.13 року позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 106850,00 грн. Вказаний факт не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі, оскільки він оспорює лише стягнення штрафних санкцій.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, відповідач отримав вищевказаний товар, про що свідчить печатка на видатковій накладній №80402178 та підпис ОСОБА_3, який діяв за довіреністю №ШВ № 63 від 15 квітня 2013 року, однак свої зобов'язання за договором належним чином не виконав оплату за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 53425,00 грн.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розмір заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи складає 53425,00 грн.
На основну суму заборгованості позивачем нараховано 2835,18 грн. пені, 2671,25 грн. штрафу та 654,27 грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, судова колегія встановила правильність їх нарахування, тому погоджується із стягненням вказаних сум з відповідача.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення завданих збитків в сумі 2000 грн., то місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що п.8.7 договору не містить розміру та порядку нарахування збитків, що унеможливлює суду зробити вірний висновок щодо правильності нарахування наведених штрафних санкцій.
Відповідно до п.8.7 договору, збитки, завдані стороні внаслідок порушення своїх зобов'язань другою стороною, можуть бути стягнути в повній сумі понад суму неустойки.
Водночас, позивачем не доведено, яких збитків йому завдано, в якій сумі, а тому зазначена вимога не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 53425,00 грн. основної суми заборгованості, 2835 грн. 18 коп. пені, 2671 грн. 25 коп. штрафу, 654 грн. 27 коп. трьох процентів річних, та відмову в задоволенні стягнення збитків в сумі 2000 грн. за невиконання умов договору поставки № 22/04/2013 від 18 січня 2013 року.
Посилання апелянта на постанову ВСУ від 07.11.2011 р. №3-121гс11 судова колегія не приймає, оскільки апелянт навмисно перекручує зміст вказаної постанови, тлумачить її зміст на свою користь, що являється недопустимим при судовому розгляді.
Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 07.11.2011 р. №3-121гс11, визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати граничний розмір, встановлений статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Незаконність стягнення штрафу у вищевказаній постанові судом не встановлювалась, більш того, правильність нарахування штрафу взагалі не розглядалась колегією суддів Верховного суду України, а тому посилання апелянта на вказану постанову відхиляються судовою колегією.
Доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції розумного строку для підготовки до справи, також не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання 04.06.2014 року відкладалось у зв'язку з неявкою представників сторін.
Крім того, явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою.
Судова колегія зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Аналогічну правову позицію викладено у пункті 3.9.2 Постанови ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім..Т.Г. Шевченка залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 18 червня 2014 року по справі № 915/583/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 22.08.2014 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя О.Ю. Аленін