"20" серпня 2014 р.Справа № 916/1338/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Сидоренка М.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Кубік О.В.
За участю представників учасників процесу:
від позивача - Осадчий В.Г. за довіреністю;
від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Котовський міський ринок"
на рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2014 р.
у справі №916/1338/14
за позовом комунального підприємства „Котовський міський ринок"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5
про стягнення 14 938,56 грн.
У квітні 2014 р. Комунальне підприємство „Котовський міський ринок" (далі - КП „Котовський міський ринок") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) про відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) в розмірі 14 938,56 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2014 р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволені позову КП „Котовський міський ринок" відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що вказуючи на втрату певного очікуваного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 14 938,56 грн., який позивач розраховував отримати від надання цих торгівельних місць в оренду іншим особам, позивачем у встановленому порядку не доведено, що в нього взагалі в спірний період були пропозиції від будь-яких осіб щодо укладення договорів про надання в оренду торгівельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також на підтвердження наявності упущеної вигоди позивачем з дотриманням вимог ст. 32, 33 ГПК України суду не було представлено жодного документального підтвердження наявності упущеної вигоди. Також судом першої інстанції зазначив, що упущена вигода представляє собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування факту упущеної вигоди у розмірі 14 938,56грн., що, в свою чергу, свідчить про відсутність шкоди як складового елементу цивільного правопорушення.
Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось КП „Котовський міський ринок" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11 червня 2014 року по справі №916/1338/14 та прийняти рішення суду, яким стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_5 на користь КП „Котовський міський ринок" 14938,56 грн. відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди), стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_5 на користь КП «Котовський міський ринок» судовий збір розмірі 1827,00 грн. за подання позовної заяви, стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_5 на користь КП „Котовський міський ринок" судовий збір у розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Так, апелянт зазначає, що господарським судом порушені норми, викладеної в ст. 32 ПІК України, де зазначено, що одним із видів доказів по справі є пояснення сторін, суд не врахував пояснення представника позивача в судовому засіданні 11.06.2014 року, який в усній формі пояснив, що позивач реально міг одержати вказану упущену вигоду у разі незайняття неправомірно і утримані під власними контейнерами відповідачем торговельних місць, пропозиції від інших
підприємців щодо надання їм у оренду торговельних місць під установку, належних їм контейнерів надходили неодноразово. Кожен раз надавались відмови в зв'язку з тим, що на території ринку відсутні вільні торговельні місця для установки таких малих архітектурних форм, а місця зайняті протиправно відповідачем, останній не звільняє.
Апелянт зазначає, що протиправне зайняття торговельних місць НОМЕР_1,НОМЕР_2 в овочевому ряду підприємства доведено матеріалами справи, а також вказаний факт не заперечувався представниками відповідача, відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суду надавались матеріали (договір оренди торговельного місця НОМЕР_3 в овочевому ряду), и якому значиться орендна плата за використання точно такого торговельного місця і під таким самим об'єктом. Вказана сума орендної плати є тім розміром завданої шкоди (упущеної вигоди).
Також, скаржник вказує, що посилаючись на ст. 623 ЦК України суд вказав, що кредитор (тобто позивач) повинен довести, що він мав реальну можливість отримання грошових сум, якщо зобов'язання було б виконано боржником (відповідачем). Позивач зазначає, що ним надані матеріали, що підтверджують протиправність зайняття відповідачем торговельних місць, розмір орендної плати, вартість одного квадратного метра торговельної площі під контейнером, розмір орендної плати за оренду аналогічного торговельного місця на території підприємства, пояснення представника позивача про відсутність торговельної площі під установку таких об'єктів та надходження пропозицій щодо надання у оренду торговельних місць під установку контейнерів. Посилання суду на ст.ст. 32,33 ГПК України про не підтвердження позивачем наявності упущеної вигоди і не представлення з цього приводу жодного документу є, на думку апелянта, необ'єктивними та не відповідають матеріалам справи.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що основним та єдиним джерелом надходжень від господарської діяльності позивача є надходження від оренди торговельних місць. Підприємство несе витрати, що пов'язані з обслуговуванням торговельних місць (торговельної площі), ці витрати покриваються орендною платою. Є договір оренди торговельного місця або його не має підприємство все одно несе відповідні витрати на його утримання (загальногосподарські витрати: заробітна платня, прибирання та утримання території, земельний податок, електроенергія, електрозв'язок, вивіз сміття, вода, водовідведення, інші витрати). Позивач вважає, що він реально міг отримати надходження від передачі у оренду торговельних місць протиправно зайнятих відповідачем, пропозиції щодо одержання у оренду торговельної площі під установку контейнерів є, а такої вільної торговельної площі, починаючи з 2012 року немає. На думку скаржника, відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність та одержуючи прибутки на протиправно зайнятих належних позивачу торговельних місцях, завдає шкоду у вигляді неодержання позивачем коштів за їх використання. 4.2 ст. 13 ЦК України передбачає, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Тому здійснюючи своє право на підприємницьку діяльність, відповідач не має право порушити право позивача.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. апеляційну скаргу КП „Котовський міський ринок" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Сидоренка М.В.
28.07.2014 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи в якому ФОП ОСОБА_5 у зв'язку із хворобою просить перенести розгляд справи на іншу дату.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. у зв'язку із нез'явлення у судове засідання відповідача розгляд справи було відкладено на іншу дату.
Відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №510 від 19.08.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Жекова В.І. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги КП „Котовський міський ринок" у даній справі було сформовано склад суду у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Сидоренка М.В., Таран С.В.
У судовому засіданні від 20.08.2014 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.
Окрім того, представником КП „Котовський міський ринок" було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме звернень підприємців, які просили КП „Котовський міський ринок" надати їм торгівельне місце, яке за твердженням апелянта безпідставно займає позивач. На думку скаржника, ці докази доводять опущену вигоду, яку КП „Котовський міський ринок" міг отримати, якби відповідач не займав належне ринку торгівельне місце.
Проте, колегією суддів дане клопотання у судовому засідання відхилено, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи наведене, колегією суддів не приймають додаткові докази, що надані позивачем, оскільки вони не бути предметом розгляду у суді першої інстанції, а позивачем не доведено обставин, які перешкоджали йому надати такі докази на протязі всього строку розгляду справи у суді першої інстанції.
Судова колегія відзначає, що не витребування судом першої інстанції таких доказів не є причиною, з якою законодавець пов'язує неможливість подання цих доказів до суду.
Посилання позивача на усні пояснення у суді першої інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 32 Господарського процесуально кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ухвалами господарського суду Одеської області від 10.04.2014 р., 14.05.2014 р., 28.05.2014 р., було зобов'язано позивача надати докази наявності упущеної вигоди та докази, що підтверджують вину відповідача у спричиненні упущеної вигоди та причинно-наслідковий зв'язок між заподіяними збитками та протиправною поведінкою відповідача.
Проте, жодних письмових доказів позивачем до суду першої інстанції надано не було, та не було обґрунтовано суду апеляційної інстанції неможливості їх надання, у зв'язку з чим судове рішення господарського суду Одеської області не ґрунтувалось на тих доказах, які скаржник надає суду апеляційної інстанції, а тому у останнього немає підстав для прийняття таких доказів до уваги.
Представниками відповідача було надано пояснення згідно яких вони не погоджуються з апеляційною скаргою, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Також, представниками відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із розглядом господарським судом Одеської області справи, яка на їх думку є пов'язаною із цією справою та може вплинути на апеляційний перегляд за даною справою, яке колегією суддів відхилено, яке таке, що суперечить положенням ст. 79 Господарського процесуально кодексу України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КП „Котовський міський ринок" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, Котовському колгоспному ринку (правонаступником якого є КП „Котовський міський ринок"), на підставі рішення Котовської міської ради від 16.05.2007р. № 132-V було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205432, який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030850900001 від 06.03.2008р., яким посвідчено право позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 1,7453 га, розташованою по АДРЕСА_1, у місті Котовськ. Цільове призначення (використання) земельної ділянки -для розміщення і обслуговування ринку.
Рішенням Котовської міської ради від 14.04.2011р. № 60-V1 „Про затвердження статуту Котовського колгоспного ринку у новій редакції" було затверджено нову редакцію статуту КП „Котовський міський ринок". Згідно з п.п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.2 названого статуту, КП „Котовський міський ринок" (далі по тексту статуту - Підприємство) засноване на власності територіальної громади м. Котовська. Засновником підприємства є Котовська міська рада. Підприємство створено для надання послуг та створення належних умов для продавців і покупців у процесі купівлі-продажу товарів по цінам, що складаються залежно від попиту та пропозиції, а також сільськогосподарських продуктів населення, сільськогосподарських підприємств, а також продукції громадського харчування. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства і є власністю територіальної громади міста. Основні фонди та нематеріальні активи належать Підприємству на правах повного господарського відання.
Відповідно до ст. 63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, комунальні підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади. Згідно зі ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Положеннями ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
За Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. № 57/188/84/105, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2 Правил); торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (в т. ч. ручних), у контейнерах, кіосках, на лотках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджується відповідно до законодавства (п. 13 Правил); за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (п. 18 Правил); адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість (п. 20 Правил).
Аналогічне визначення ринку наведено і у п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених Котовською міською радою згідно рішення №223-IV від 22.06.2005р. Тарифи на оплату послуг ринку встановлені для КП "Котовський міський ринок" рішенням виконкому Котовської міської ради №187 від 28.07.2011р. "Про встановлення КП "Котовський міський ринок" тарифів на оплату послуг ринку з урахуванням ПДВ"
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначив про те, що на території Котовського міського ринку, розташованого за адресою: м. Котовськ, АДРЕСА_1, на торгівельних місцях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (в овочевому ряду) площею 5,6 кв.м. кожний (всього 11,2 кв.м.), встановлені два металеві контейнери, які є власністю ФОП ОСОБА_5, з 2006р. торгівельні місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 орендувала дружина позивача - підприємець ОСОБА_2 на підставі договорів надання торгівельних місць, після закінчення строків дії договорів оренди, укладених з підприємцем ОСОБА_2, а саме з 01.08.2011р. позивачем вносилась плата за фактичне використання торгівельних місць у розмірі орендної плати (без укладання відповідних договорів).
Зайняття торгівельного місця під тимчасовою спорудою можливо лише за наявності договору оренди торговельного місця власником споруди з позивачем. Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється (п. 23 Правил).
Позивачем направлялись відповідачу пропозиції від 21.09.2011р. та 28.09.2011р., в яких зазначалось про введення нових тарифів на послуги ринку з 01.08.2011 р., необхідність укладення з адміністрацією ринку договору на надання торгівельного місця в оренду, які залишені позивачем без відповіді.
Листом № 36 від 20.02.2014 р. позивач просив відповідача вирішити питання щодо укладання договору оренди торгівельних місць, сплати заборгованості за користування торгівельними місцями.
Вказаний лист отримано відповідачем 25.02.2014 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишено ФОП ОСОБА_5 без відповіді.
Як вказує позивач, з 01.08.2011 р. по теперішній час ФОП ОСОБА_5 самовільно та протиправно займає торгівельні місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (в овочевому ряду) на КП „Котовський міський ринок" під належними йому контейнерами, здійснює підприємницьку діяльність (торгує продовольчими товарами).
На підтвердження викладеного, позивачем до матеріалів справи додано копію акту перевірки фактичного здійснення торгівлі на торговельних місцях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в овочевому ряду від 03.04.2014р., відповідно до якого встановлено, що на території КП „Котовський міський ринок" в овочевому ряду на торгівельних місцях НОМЕР_1 та НОМЕР_2, на яких встановлено контейнери, ФОП ОСОБА_5 здійснює торгівельну діяльність. Даний акт підписано присутніми представниками, а саме: головним бухгалтером підприємства - Посійчук О.О., юристом - Осадчий В.Г., завгоспом - Цункак О.Т. та ОСОБА_8 - власником контейнера, який знаходиться поруч (ФОП ОСОБА_5 - відмовився від підписання вказаного акту).
Так, позивач вказує, що у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_5 самовільно та противоправно займає торгівельні місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в овочевому ряду КП „Котовський міський ринок", це не дає можливості позивачу використовувати вказані торгівельні місця в господарській діяльності шляхом передачі в оренду та одержання прибутку.
У зв'язку з цим, КП „Котовський міський ринок" і звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_5 14 938,56 грн. відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2014 р.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову КП „Котовський міський ринок" у повному обсязі, з підстав наведених вище.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічне визначення міститься і в статті 22 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З аналізу вказаних норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання (п. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Однак, судом першої інстанції цілком вірно зроблено висновок про те, що позивачем не доведено факту понесення КП „Котовський міський ринок" збитків у вигляді недоотриманого прибутку на суму 14 938,56 грн. саме з вини відповідача.
Окрім того, позивачем жодним чином не доведено у суді першої інстанції можливості отримання прибутку позивачем, якби не протиправні дії відповідача.
Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймають до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував пояснення представника позивача в судовому засіданні 11.06.2014 року, який в усній формі пояснив, що позивач реально міг одержати вказану упущену вигоду та те, що від інших підприємців неодноразово надходили пропозиції щодо надання їм у оренду торговельних місць під установку, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач, у порушення вищенаведених приписів, на протязі більш ніж двомісячного розгляду справи у суді першої інстанції не надав письмових доказів, які б підтверджували його усні пояснення, а також не виконував вимоги судових ухвал господарського суду Одеської області від 10.04.2014 р., 14.05.2014 р., 28.05.2014 р., що дає підстави суду апеляційної інстанції відхилити дані доводи за апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем, як до суду першої інстанції так й під час апеляційного перегляду справи не надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальну упущену вигоду, яку він міг отримати, якби не протиправні дії відповідача, а тому суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2014 р. у справі №916/1338/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 26.08.2014 р.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таран С.В.