Кіровоградської області
18 серпня 2014 рокуСправа № 912/2075/14
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2075/14
за позовом фермерського господарства "Ніка", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Володимирівка
до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, м. Кіровоград
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- ОСОБА_1, м. Кіровоград,
- ОСОБА_2, м. Знам'янка,
- фермерського господарства "Бойченко Олексія Олександровича", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Зелений Гай
про визнання недійсним та скасування наказу та визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача - Павленко О.О., директор, Назаренко Ю.В, довіреність від 01.05.2014;
від третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_5, довіреність від 21.07.2014 та ОСОБА_6, довіреність від 27.06.2014;
від третьої особи ОСОБА_2- ОСОБА_2, ОСОБА_7, довіреність від 05.08.2014;
від третьої особи фермерського господарства "Бойченко Олексія Олександровича" - ОСОБА_5, довіреність від 02.08.2004.
Фермерське господарство "Ніка" (надалі - ФГ "Ніка") звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069) від 28.02.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за № 4956937.
Ухвалою від 01.07.2014 господарський суд порушив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду, залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витребував від учасників судового процесу необхідні для розгляду справи докази.
Ухвалою від 22.07.2014 розгляд справи було відкладено до 05.08.2014 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фермерське господарство "Бойченко Олексія Олександровича", а ухвалою від 05.08.2014 розгляд справи відкладено до 18.08.2014.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, зокрема, про те, що дії відповідача по передачі земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 призвели до порушення прав ФГ "Ніка" на землю, посилаючись на частину 2 статті 95 Земельного кодексу України, згідно з якою порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом та на частину 1 статті 27 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Крім того, позивач зазначає, що при наданні в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 відповідачем порушено порядок вилучення земельної ділянки у попереднього користувача ФГ "Ніка", чим завдано йому великої матеріальної шкоди. Враховуючи той факт, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні позивача відповідач зобов'язаний був відповідно до частини 10 статті 123 Земельного кодексу України, перед наданням її в користування, спочатку вилучити її у спосіб передбачений статтею 149 Земельного кодексу України з користування ФГ "Ніка". За висновком позивача акт визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не погоджений та не затверджений Знам'янською райдержадміністрацією, чим порушені вимоги статей 186-1, 157 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993. Крім того, позивач зауважує, що відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" до клопотання про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства додаються документи, які свідчать про наявність досвіду роботи в сільському господарстві. Позивач також стверджує, що відповідачем, при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 було порушено порядок надання земельних ділянок передбачений земельним законодавством. На земельній ділянці, переданій в оренду, знаходиться об'єкт історико-культурного призначення (курган). Вказаний об'єкт відповідно до статті 53 Земельного кодексу України занесений до списку пам'яток культурної спадщини. Проект відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 не був погоджений відповідним органом культурної спадщини і тому є таким, що затверджений з порушенням порядку надання земельних ділянок передбаченим статтею 186-1 Земельного кодексу України. В проекті відведення наявні і інші порушення закону, а саме нормативна грошова оцінка земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_1, не була затверджена Знам'янською районною радою, чим порушено вимоги статті 23 Закону України "Про оцінку землі".
Обґрунтовуючи підстави визнання недійсним спірного договору, позивач послався на те, що відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Наказом управління Держземагенства КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013 року передбачена можливість укладення договору оренди земельної ділянки тільки за наявності затвердженої грошової оцінки. Однак грошова оцінка земельної ділянки не була проведена, а відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11. 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідач позов не визнав, посилаючись, зокрема, на те, що винесенням спірного наказу та укладенням спірного договору Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області не порушено права та охоронювані інтереси позивача, оскільки ФГ "Ніка" не є належним землекористувачем земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_1 При цьому, відповідач стверджує, що спірний наказ відповідає вимогам чинного законодавства.
В своїх поясненнях третя особа - ОСОБА_2 зазначає про те, що нею також виготовлявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. Однак, відповідачем було відмовлено в затвердженні цього проекту у зв'язку з тим, що на цю земельну ділянку знайшовся інший претендент, яким виявився гр. ОСОБА_1 Гр. ОСОБА_2 вважає обґрунтованими позовні вимоги ФГ "Ніка".
Треті особи - ОСОБА_1 та фермерське господарство "Бойченко Олексія Олександровича" вважають позовні вимоги ФГ "Ніка" необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В своїх письмових поясненнях гр. ОСОБА_1, аналізуючи матеріали справи та норми чинного законодавства зазначив, зокрема, про те, що договір оренди землі, укладений між Знам'янською районною державною адміністрацією та ФГ "Ніка" 18.01.2005 не є укладеним, а тому позивачем не доведено наявність порушеного права, за захистом якого останній звернувся до господарського суду.
У судовому засіданні 18.08.2014 позивач подав суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №П/811/811/2709/14. Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 відкрито провадження в адміністративній справі у справі №П/811/811/2709/14 за позовом ФГ "Ніка" до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про визнання незаконними та скасування наказів. Із змісту цієї ухвали вбачається, що предметом спору в адміністративній справі №П/811/811/2709/14 є визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" в частині доручення Управлінню Держземагентства у Знам'янському районі забезпечити державну реєстрацію права власності держави у Державному реєстрі речових прав та укласти договір оренди земельної ділянки з орендарем від імені Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 13.12.2013 №3 "Про підписання договорів оренди земельних ділянок".
Крім того, у судовому засіданні 18.08.2014 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 також подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншим судом пов'язаної з нею цивільної справи №389/3385/14-ц за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Ніка" про визнання недійсним договору оренди землі. До вказаного клопотання додано винесену Знам'янським міськрайонним судом ухвалу про відкриття провадження від 28.07.2014 у справі №389/3385/14-ц (провадження №2/389/706/14) та копію позовної заяви, із змісту яких вбачається, що предметом спору у цій цивільній справі є визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Знам'янською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Ніка" 18.01.2005, зареєстрованого Знам'янським відділом земельних ресурсів, про що в книзі реєстрації тимчасових договорів оренди земель вчинено запис від 19 січня 2005 року за №2.
Як позивач, так і громадянин ОСОБА_1 клопотання про зупинення провадження у даній справі обґрунтовують неможливістю її вирішення до вирішення вищезгаданих справ, які розглядаються в порядку адміністративного та цивільного судочинства. При цьому представники позивача та третьої особи вважають, що обставини, які будуть встановлені судами у тих справах матимуть для господарського суду преюдиціальне значення в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи дані клопотання господарський суд враховує положення частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Як зазначено в абзаці 3 пункту 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 з послідуючими змінами, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Однак, ні позивач, ні гр. ОСОБА_1 не довели того, що спір у даній справі неможливо вирішити без вирішення спорів в адміністративній справі №П/811/811/2709/14 та в цивільній справі №389/3385/14-ц.
З огляду на викладене, клопотання про зупинення провадження у даній справі не підлягають задоволенню господарським судом.
Дослідивши та проаналізувавши наявні матеріали, оглянувши надані Управлінням Держземагентства у Знам'янському районі Книгу записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди серії 4АА№006083 та Книгу (4) записів реєстрації договорів оренди землі по Знам'янському районі Кіровоградської області, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Пунктом 1 наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" (надалі - спірний наказ або наказ від 13.12.2013, т.1, а.с. 12) затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка. Відповідно до пункту 2 цього наказу надано в оренду строком на 15 років гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 106,9900 га, у тому числі: 106,9900 га - рілля (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069) земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді, для ведення фермерського господарства (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.02), розташовану на території Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка. Даним наказом встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі чотири відсотки від її нормативної грошової оцінки (пункт 3) та доручено Управлінню Держземагентства у Знам'янському районі забезпечити державну реєстрацію права власності держави у Державному реєстрі речових прав та укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (пункт 4).
На підставі спірного наказу 28.02.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (надалі - спірний договір або договір оренди землі від 28.02.2014), за умовами якого останньому передано в строкове платне користування терміном на 15 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку кадастровий номер 3522280800:02:000:9069 загальною площею 106,9900 га, що знаходиться на території Кіровоградської області Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка (т.1, а.с.133-139, т.2, а.с. 19-29). Право оренди громадянина ОСОБА_1 зареєстровано реєстраційною службою Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №18918387 від 13.03.2014 (т.2, а.с. 30).
Земельна ділянка передана відповідачем в оренду ОСОБА_1 за актом приймання-передачі (т.1, а.с. 139).
Вирішуючи спір в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013, господарський суд враховує вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка надана в оренду ОСОБА_1 відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, право розпорядження якими здійснює Головне управління Держземагентства у Кіровоградської області відповідно до вимог статті 122 Земельного кодексу України.
В силу вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
За частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 3 статті 123 Земельного кодексу України).
Наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 20.08.2013 №КР/3522280800:02:000/00000222 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років, розташованої на території: Знам'янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) в північному напрямку від села Володимирівка. Орієнтовний розмір земельної ділянки 107,0000 га, в тому числі 107,0000 га - ріллі, земель сільськогосподарського призначення, що перебуває в резерві з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (пункт 1).
Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Крім того, вказана норма містить перелік складових, що включає в себе проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України №445 від 08.04.2011 (надалі - Положення) Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (п. 4 Положення).
Положенням про Головне управління Дерземагентства в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області (пп. 4.32 п. 4 Положення).
Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (частина 10 статті 123 Земельного кодексу України).
Частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Наказом Держземагентства від 09.04.2013 №142 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб (надалі - Методичні рекомендації), які визначають рекомендований механізм порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб.
Пунктом 4.2 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі відсутності зауважень до матеріалів, зазначених у пункті 4.1 цих Методичних рекомендацій, відповідному територіальному органу у строк, що не перевищує чотирьох днів, рекомендується підготувати за допомогою програмного забезпечення проект наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування.
Оскільки у відповідача не було зауважень до наданого громадянином ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, Головним управлінням Держземагенства в Кіровоградській області на підставі вищезазначених норм чинного законодавства було видано наказ №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013.
Господарський суд враховує також, що відповідно частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Враховуються також положення статті 50 Земельного кодексу України, відповідно до якої проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно зі статтею 198 Земельного кодексу України, для визначення та відновлення меж земельних виконується комплекс робіт - кадастрові зйомки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", кадастрові зйомки - комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів;
Згідно пояснень гр. ОСОБА_1 саме матеріали кадастрових зйомок, виконаних при формуванні земельної ділянки кадастровий номер 3522280800:02:000:9069, лягли в основу зображення зазначеної земельної ділянки на публічній кадастровій карті, представленій на офіційному веб-сайті Державного агентства земельних ресурсів України (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta).
З ортофотоплану земельної ділянки, кадастровий номер 3522280800:02:000:9069 на публічній кадастровій карті (т.3, а.с. 28) вбачається, що вказана земельна ділянка при її формуванні була одноманітною рівниною та не містила в собі будь-яких вирізняючих елементів, в тому числі курганів.
Відповідно до положень статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Визначення поняття "пам'ятка культурної спадщини" дано в статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як вбачається зі змісту листа Департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обласної державної адміністрації від 18.07.2014 №01-19-455/1 (т.3, а.с. 14-16) про існування нововиявленого об'єкту археології - кургану, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Знам'янського району, департаменту стало відомо після розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 від 15.05.2014. Однак, виявлений курган не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та до будь-яких інших переліків щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.
Отже, виявлений при розробці проекту землеустрою щодо відведення в оренду гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 107,2400 га, курган не є пам'яткою культурної спадщини в розумінні статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", чим спростовуються доводи позивача щодо обов'язкового погодження проекту землеустрою щодо відведення в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 106,9900 га з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
До того ж, площа земельної ділянки, яка передана в оренду гр. ОСОБА_1 (106,9900 га) є меншою від площі земельної ділянки, на яку розроблявся проект землеустрою гр. ОСОБА_2 (107,2400 га) та площі земельної ділянки, яку, як стверджує позивач, використовувало та продовжує використовувати ФГ "Ніка" (110,0 га).
Оскільки, як слідує із усних пояснень представників позивача та третьої особи - ОСОБА_2, які надані у судовому засіданні 18.08.2014, площа виявленого кургану складає не більше 0,20 га, господарський суд вважає не доведеним з боку позивача факту наявності цього кургану на земельній ділянці, переданій в оренду гр. ОСОБА_1
Господарський суд прийшов до висновку, що при прийнятті наказу №КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
За правилами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Досліджуючи питання порушення, у зв'язку з прийняттям спірного наказу, прав та охоронюваних законом інтересів ФГ "Ніка", господарський суд враховує наступне.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ФГ "Ніка" посилається на те, що позивач використовує земельну ділянку, яка надана в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, на підставі договору оренди землі, який укладено між Знам'янською районною державною адміністрацією та ФГ "Ніка" 18.01.2005 .
Дійсно, як вбачається із матеріалів справи 18.01.2005 між Знам'янською районною державною адміністрацією та ФГ "Ніка" укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди землі від 18.01.2005, т.1, а.с.18-23), за умовами якого в оренду позивачу передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 110,0 га із земель резервного фонду, яка розташована на території Володимирівської сільської ради.
Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено на період виготовлення проектної та іншої технічної документації і діє до моменту затвердження виготовленої проектної документації.
За умовами пункту 18 договору оренди землі від 18.01.2005 передача в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, а підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження голови районної державної адміністрації від 18 серпня 2004 року №296-р.
Цей договір зареєстрований Знам'янським районним відділом земельних ресурсів, про що в книзі записів реєстрації тимчасових договорів оренди земель вчинено запис від 19 січня 2005 року за №2.
Укладенню цього договору передувало прийняття Знам'янською районною державною адміністрацією розпорядження №368-р від 02.10.2003 "Про врегулювання орендних відносин між орендарями і районною державною адміністрацією в період виготовлення проектної документації" (т.1, а.с. 141).
А після укладення договору розпорядженнями Знам'янської районної державної адміністрації №96-р від 14.03.2007, №305-р від 04.08.2009, №157-р від 30.03.2010 та №632-р від 10.12.2010 (т.1, а.с.142-145) фактично продовжувався термін виготовлення проектної та іншої технічної документації щодо відведення в оренду ФГ "Ніка" земельної ділянки загальною площею 110,0 га.
Господарський суд враховує положення статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі ФГ "Ніка"), якою визначено істотні умови договору оренди землі. Зокрема, як вірно зазначає відповідач, однією з істотних умов договору оренди є строк дії договору оренди.
Невід'ємною частиною договору оренди землі, згідно названої норми, є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Поняття та визначення строку передбачено частиною 1 статті 251 та частиною 1 статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Аналізуючи умови договору оренди землі від 18.01.2005, який укладено з ФГ "Ніка", господарський суд прийшов до висновку про те, що він не містить такої істотної умови, як строк його дії. Окрім того, цей договір не містить кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), обов'язкова наявність яких передбачена положеннями статті 15 Закону України "Про оренду землі".
Відсутність в договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання такого договору недійсним в силу вимог частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі".
Положеннями статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі ФГ "Ніка") встановлено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.
В силу вимог частини 1 статті 210 Цивільного кодексу правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною 3 статті 640 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі ФГ "Ніка") було встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
За твердженням позивача державна реєстрація договору оренди землі від 18.01.2005 проведена відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, який був чинним на момент укладення та реєстрації договору.
Як вже зазначалось господарським судом із змісту договору оренди землі від 18.01.2005 вбачається, що він зареєстрований Знам'янським районним відділом земельних ресурсів, про що в книзі записів реєстрації тимчасових договорів оренди земель вчинено запис від 19 січня 2005 року за №2. Цей запис засвідчено підписом посадової особи та гербовою печаткою Знам'янського районного відділу земельних ресурсів.
Але проведення реєстрації в такому порядку не відповідає вимогам пунктів 12-14 вищезгаданого Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, відповідно до яких факт державної реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 мав бути засвідченим гербовою печаткою та підписом голови Володимирівської сільської ради, або уповноваженої ним посадової особи, а сам договір підлягав реєстрації у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів.
Відсутність на договорі оренди землі від 18.01.2005 печатки та підпису посадової особи Володимирівської сільської ради свідчить про те, що зазначений договір не пройшов державну реєстрацію відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі.
Поряд з цим, господарський суд враховує, що Указом Президента України від 17.02.2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу вимог статті 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 23.05.2003 № 135, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.05.2003 за № 408/7729, установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Крім того, відповідно до пункту 4.5., діючого на момент укладення договору оренди землі від 18.01.2005, Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962 державну реєстрацію, зокрема, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.
А відповідно до пункту 1.2. Тимчасового порядку реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.
Таким чином, договір оренди землі від 18.01.2005 підлягав державній реєстрації відповідним структурним підрозділом Центру ДЗК, а не Знам'янським районним відділом земельних ресурсів, у якого були відсутні такі повноваження.
Оглянувши надані Управлінням Держземагентства у Знам'янському районі: Книгу записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди серії 4АА№006083 та Книгу (4) записів реєстрації договорів оренди землі по Знам'янському районі Кіровоградської області, господарський суд встановив, що в цих Книгах відсутні записи щодо реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005.
Наведене свідчить про те, що договір оренди землі від 18.01.2005 не пройшов державної реєстрації, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, оскільки він не зареєстрований державним підприємством "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель.
Положеннями пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Оскільки договір оренди землі від 18.01.2005 не пройшов державну реєстрацію в порядку, визначеному чинним законодавством, він не є чинним (укладеним), тому у ФГ "Ніка" не виникло право на оренду земельної ділянки площею 110,0 га на території Володимирівської сільської ради, як то передбачено частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладання договору оренди землі ФГ "Ніка").
Отже, позивач не є землекористувачем в розумінні підпункту 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яким передбачено, що землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
А в силу вимог частини 2 статті 152 Земельного кодексу України вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків може лише власник земельної ділянки або землекористувач.
Враховуючи, що ФГ "Ніка" не набуло статусу землекористувача, щодо земельної ділянки площею 110,0 га, посилання позивача на те, що його право підлягає відновленню відповідно до вимог частини 2 статті 95 Земельного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними.
Відповідно до вимог частини 10 статті 123 Земельного кодексу України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється, зокрема, вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності).
Так як позивач не довів належними доказами, що він є землекористувачем спірної земельної ділянки, безпідставними є посилання останнього на порушення з боку відповідача порядку вилучення земельної ділянки для надання в оренду гр. ОСОБА_1
До того ж, із змісту експлікації земельних угідь за формою №6-зем, яка є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069), до її відведення відносилась до земель не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування).
Таким чином, за відсутності землекористувачів вказаної земельної ділянки, не було необхідності у її вилученні.
Крім того, господарський суд враховує, що 149 Земельного кодексу України, на порушення якої посилається позивач, визначає порядок вилучення земельних ділянок наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).
Тоді як, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (статті 93 Земельного кодексу України).
А тому до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, положення статті 149 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню.
Статті 156, 157 Земельного кодексу України так само, як і Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 визначають підстави відшкодування збитків, виключно, власникам землі та землекористувачам у разі вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь.
Але ні Знам'янська районна державна адміністрація, ні ФГ "Ніка" не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 3522280800:02:000:9069, а тому безпідставним є посилання відповідача на те, що акт визначення збитків має бути погоджений цими особами, а відсутність в проекті відведення такого акту призведе до значних матеріальних збитків позивача.
Безпідставним є посилання позивача на порушення вимог статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", згідно з якими для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Господарський суд враховує, що гр. ОСОБА_1 правомірно звернувся саме до відповідача з заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки саме цей орган відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України має повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної власності.
При цьому, слід зазначити, що в проекті землеустрою щодо відведення в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 106,9900 га міститься копія його диплома, виданого Національним університетом біоресурсів і природокористування України та копія трудової книжки, з якої вбачається що з 01.11.2011 року ОСОБА_1 є директором сільськогосподарського підприємства ПП "Колос-Агротех", основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (т.3, а.с.27).
Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсним та скасування спірного наказу з підстав зазначених позивачем в позовній заяві.
При цьому господарський суд враховує, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Але, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як то передбачено статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, того, що прийняттям спірного наказу були порушені права чи охоронювані законом інтереси ФГ "Ніка".
Отже, в задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 слід відмовити в повному обсязі.
Крім того, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069) від 28.02.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за № 4956937.
Проте, в судовому засіданні 18.08.2014 представником позивача Ю.В.Назаренко подано господарському суду клопотання про відмову від позову в частині визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Право позивача на відмову від позову передбачене статтею 78 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Враховуючи те, що дії позивача щодо відмови від позову не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, клопотання про відмову від позову підписане повноважною особою, господарський суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову у даній справі в частині визнання недійсним спірного договору.
З огляду на викладені обставини провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069) від 28.02.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за № 4956937, підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачу роз'яснено, що відповідно до вимог частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадку припинення провадження у справі, повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
З огляду на відмову від позову в частині визнання недійсним спірного договору, представниками позивача та третьої особи ОСОБА_2 у судовому засіданні 18.08.2014 заявлено усні клопотання про припинення провадження у справі з огляду на те, що спір в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Однак, такі клопотання не підлягають задоволенню в силу наступного.
В пункті 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно положень частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 №6 (зі змінами і доповненнями) зазначено, що питання про те, чи підсудна господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам. Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Зокрема, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Аналізуючи матеріали справи, предмет позову, суб'єктний склад сторін, враховуючи положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 господарський суд дійшов висновку, що спір у даній справі в частині визнання недійсним спірного наказу має приватноправовий характер оскільки спір виник із правовідносин, у яких орган державної виконавчої влади - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області реалізує повноваження власника землі. Отже, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати у справі на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069) від 28.02.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 за №4956937, припинити.
В задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення надіслати відповідачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 84.
Повне рішення складено 26.08.2014
Суддя О.Б. Шевчук