Справа № 761/32098/13-ц
Провадження №2/761/1291/2014
іменем України
18 серпня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Гайдук С.В.
при секретарі Савенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Гречух Олега Ярославовича, треті особи: ОСОБА_3, ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк" про виключення нерухомого майна з акту опису та арешту,
у грудні 2013 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Гречух Олега Ярославовича, треті особи: ОСОБА_3 про виключення нерухомого майна з акту опису та арешту, визнання дій державного виконавця протиправними. Позовні вимоги мотивує тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України знаходиться виконавче провадження ВП 29372683 відкрите на виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2011 року № 2-2403/11 про стягнення з позивача на користь ПАТ АБ «Експрес банк» заборгованості за кредитним договором № 35-05/кл від 26 липня 2007 року в розмірі 8 585 00,00 грн. Постановою державного виконавця Гречух О.Я. від 19.10.2011 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа. 25 січня 2012 року державним виконавцем було проведено опис та арешт квартири АДРЕСА_1. Про цей акт опису та арешту майна він дізнався з листа начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України від 25 вересня 2013року. Позивач та його представники не були присутніми при складанні даного акту. Вони не бути присутніми ще й тому, що в приміщення квартири ні виконавець, ні поняті, ні представники стягувача не заходили, так як не звертались до позивача з таким питанням. В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь які докази того, що державний виконавець направляв на адресу позивача вимогу щодо проникнення до житла, чи запрошували на проведення опису й арешту майна. Крім цього, державним виконавцем було описано майно, яке перебувало і перебуває під забороною та арештом на його відчуження, а саме: заборона на підставі іпотечного договору від 26.07.2005 року, арешту нерухомого майна на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2009р. та від 28.12.2009 року, на підставі постанови Солом'янського РУ ГУ МВС України в рамках кримінальної справи від 06.07.2010 року. Також даним актом опису й арешту майна були порушені права третіх осіб, а саме ОСОБА_3, яка має право на ? частину арештованої і описаної квартири. Вважає, що державний виконавець не мав права описувати всю квартиру в цілому, оскільки вона являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Вважає дії державного виконавця щодо проведеного опису й арешту іпотечного майна по рішенні суду протиправними. Просив суд виключити з акту опису й арешту майна від 25 січня 2012 року нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1; визнати дії державного виконавця Гречух О.Я. протиправними, щодо опису майна й арешту іпотечного майна по рішенню суду про стягнення заборгованості та без відома і згоди власника майна.
Ухвалою суду від 18.08.2014р. позовні вимоги в частині про визнання протиправними дій державного виконавця Гречуха О.Я. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були залишені без розгляду на підставі заяви представника позивача так як державний виконавець Гречух О.Я. звільнився з посади.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в частині виключення нерухомого майна з акту опису та арешту майна підтримав, просив в цій частині позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених у ньому.
Представник відповідача відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що державний виконавець при проведенні арешту та опису майна від 25.01.2012 року діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Банк був іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1. На прилюдних торгах житлове приміщення не було реалізовано, а тому банк залишив квартиру за собою. Просила у позові відмовити.
Представники третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити з тих підстав, що актом опису та арешту майна від 25.01.2012 року було порушено права ОСОБА_3, як співвласника квартири, а тому дане майно має бути виключено з акту опису.
За клопотання представника відповідача до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стягувача ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк".
Представники третьої особи ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк" в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та зазначили, що опис майна був проведений у відповідності до вимог законодавства. Під час опису майна були всі представники і була також третя особа ОСОБА_3 Вважають вимоги позивача необґрунтованими і недоведеними та просили у позові відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).
Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року було задоволено в повному обсязі позов ПАТ «АБ «Експрес-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії. Даним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АБ «Експрес банк» заборгованість в загальному розмірі 15 547 427,96 грн.
Постановою державного виконавця Гречух О.Я. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.10.2011 року було відкрито виконавче провадження ВП № 29372683 за виконавчим листом № 2-2403/11 виданого 03.10.2011 року Печерським районним судом м. Києва на підставі рішення суду від 27 травня 2011 року (а.с.15 т.1).
Судом встановлено, що в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем Гречух О.Я. відповідно до постанови від 02.12.2011 року було накладено арешт на нерухоме та рухоме майно боржника ОСОБА_1(а.с.132 т.1).
Крім цього, відповідно до акту опису й арешту майна від 25 січня 2012 року державним виконавцем було описано квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 6-ти жилих кімнат, загальною площею 249,20 кв.м., житловою площею 171,80 кв.м. (а.с.8-9 т.1)
Позивач пред'явив даний позов до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, однак відповідно до роз'яснення Верховного Суду України, викладеного в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 р. №6 (із наступними змінами), відповідачами у справі суд притягує боржника, особу в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Позивачем у справах про звільнення майна з-під арешту є особа, відносно якої на момент порушення справи є припущення, що вона є власником майна або правомірним його володільцем.
Боржник у виконавчому провадженні, не може пред'являти зазначений позов, оскільки у процесі він виступає відповідачем.
Належними відповідачами у справах за позовом про звільнення майна з-під арешту є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках особа, котрій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Згідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже з позовом про виключення нерухомого майна з акту опису та арешту, може звернутись особа, яка не є учасником виконавчого провадження, оскільки у цьому випадку передбачений інший порядок оскарження дій державного виконавця в частині накладення арешту на майно.
При цьому слід зазначити, що однією з вимог, які були залишені судом без розгляду по заяві позивача були вимоги про визнання дій державного виконавця протиправними в частині опису та арешту нерухомого майна.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 у справі є стороною виконавчого провадження, а саме боржником за виконавчим листом № 2-2403/11 виданого 03.10.2011 року на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач як боржник у виконавчому провадженні вправі звернутись до суду за захистом своїх прав в порядку Глави УІІ ЦПК України.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст..88 ЦПК України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 212-215 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Гречух Олега Ярославовича, треті особи: ОСОБА_3, ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-банк" про виключення нерухомого майна з акту опису та арешту - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: