Рішення від 29.04.2009 по справі 25/80

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09 Справа№ 25/80

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “КОМФОРТБУД-1” (м.Львів)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 10 319,67 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Амброс М.Р.-представник, довіреність від 22.04.2009 року

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “КОМФОРТБУД-1” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 10 319,67 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.04.2009 року. Ухвалою від 24.04.2009 року розгляд справи відкладено до 29.04.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.04.2009 року, про відкладення від 24.04.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.04.2009 року за вх.№8397 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6 073,67 грн., провадження в частині стягнення боргу в розмірі 2 000,00 грн. -припинити, у зв»язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем.

В судовому засіданні 24.04.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.04.2009 року за вх.№8842 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

29.04.2009 року за вх.№8840 позивач надав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 316,17 грн., а також судові витрати, провадження в частині стягнення боргу в розмірі 2 000,00 грн. -припинити, у зв»язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.04.2009 року, про відкладення від 24.04.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4186356 від 24.04.2009 року, №4248513 від 29.04.2009 року , а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.04.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “КОМФОРТБУД-1” (надалі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” (надалі -відповідач) укладено договір підряду №051206 з додатком (надалі -договір).

Згідно умов договору, підрядник (позивач) зобов»язався власними силами та із своїх матеріалів виконати роботи по викладанню ПВХ-покриття, а замовник (відповідач) зобов»язався прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно п.2.1, п.2.2 договору, позивач та відповідач погодили вартість робіт в сумі 25 358, 25 грн., з можливістю перегляду вартості робіт внаслідок суттєвих інфляційних процесів, непередбачених змін цін на матеріали та комплектуючі вироби, а також зміни об»ємів робіт.

Згідно п.5.7 договору, здача-приймання виконаних робіт оформлялась актом виконаних робіт, який становить невід»ємну частину договору. Відповідно до умов вищезазначеного договору, позивач виконав, а відповідач прийняв обумовлені роботи, що підтверджується Актом виконаних робіт №39/12 на суму 22 203, 61 грн. від 25.12.2006 року.

Отже, за твердженням позивача, останнім виконано робіт та використано матеріалів на загальну суму 22 203,61 грн.

Відповідно до п.2.6 та п.2.7 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи замовник (відповідач) зобов»язаний провести з підрядником (позивачем) протягом 3-ох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов»язання виконав частково, сплативши грошову суму в розмірі 17 203,61 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Тобто, загальна заборгованість відповідача станом на 04.03.2009 року становить 5 000,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості за договором, однак, відповідач залишив ці вимоги без реагування.

07.11.2008 року позивачем направлена відповідачу вимога за вих. №840 про погашення заборгованості, проте, відповідач не виконав свого обов»язку.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі недотримання замовником (відповідачем) пп.2.5, 2.6 цього договору, останній сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочення суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.2.6, п.2.7 договору, розрахунок за виконані роботи замовник (відповідач) повинен провести протягом 3-ох днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Оскільки, акт виконаних робіт підписано 25.12.2006 року, тому 28.12.2006 року -останній день здійснення розрахунків за договором, а з 29.12.2006 року починається нарахування пені, згідно договору, а також 3% річних та інфляційного збільшення заборгованості.

У зв»язку з частковим погашенням відповідачем частини боргу в розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.04.2009 року, станом на 29.04.2009 року заборгованість відповідача складає 3 000,000 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, вимогу про погашення заборгованості, що направлена 15.11.2008 року, відповідач не виконав, борг не погасив, тому, враховуючи 7-денний строк, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України для виконання вимоги та 3 дні для поштового обігу, з 26.11.2008 року, згідно ч.2 ст.625 ЦК України, починається нарахування 3% річних та інфляційного збільшення заборгованості.

Отже, згідно уточнення позовних вимог, поданих позивачем 29.04.2009 року, відповідач повинен сплатити основний борг в розмірі 3 000,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 254,12 грн., 3% річних в розмірі 62,05 грн., держмито в розмірі 103,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., а в частині стягнення заборгованості в сумі 2 000,00 грн. провадження слід припинити.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 3 316,17 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.4 ст.78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “КОМФОРТБУД-1” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 3 316,17 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 2 000,00 грн. провадження слід припинити.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №209 від 16.03.2009 року на суму 103,20 грн. про сплату державного мита, та №6322 від 19.03.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” (79024, м.Львів, вул. Промислова,50/52, код ЄДРПОУ 32568268, МФО 385372, ІПН 325682613079, № св-ва 18172417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КОМФОРТБУД-1»(79026, м.Львів, вул.Стрийська,121, код ЄДРПОУ 33169993, МФО 325213, ІПН 331699913040, № св-ва ПДВ 17857093) - 3 316 (три тисячі триста шістнадцять) грн. 17 коп. боргу, 53 (п”ятдесят три) грн. 16 коп. сплаченого державного мита та 60 (шістдесят) грн. 79 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 2 000,00 грн. - провадження припинити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Попередній документ
4020362
Наступний документ
4020364
Інформація про рішення:
№ рішення: 4020363
№ справи: 25/80
Дата рішення: 29.04.2009
Дата публікації: 11.07.2009
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію