79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.05.09 Справа№ 25/82
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом:
Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»(м.Кам»янка-Бузька)
до відповідача:
Приватного підприємства агрофірма «Маяк»(с.Старий Яричів, Кам»янка-Бузький район)
про :
стягнення заборгованості в сумі 5 444,50 грн.
суддя: Пазичев В.М.
секретар: Башак І.Є.
Представники:
позивача:
Гнатківський Р.В.-представник, довіреність від 01.04.2009 року №01/4
відповідача:
Пеленьо А.Ф.-директор, рішення від 07.05.2007 року
Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»(м.Кам»янка-Бузька) до Приватного підприємства агрофірма «Маяк»(с.Старий Яричів, Кам»янка-Бузький район) про стягнення заборгованості в сумі 5 444,50 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.04.2009 року. У зв'язку з відсутністю представника відповідача, ухвалою суду від 24.04.2009 року розгляд справи відкладено до 29.04.2009 року. Ухвалою від 29.04.2009 року розгляд справи відкладено до 07.05.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 07.05.2009 року розгляд справи відкладено до 15.05.2009 року, у зв»язку з неявкою представника позивача.
Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.04.2009 року, про відкладення від 24.04.2009 року, від 29.04.2009 року, від 07.05.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.04.2009 року, про відкладення від 24.04.2009 року, від 29.04.2009 року, від 07.05.2009 року в повному обсязі не виконав, відзив на позов представив, в якому позовні вимоги позивача не визнає, у зв»язку з погашенням заборгованості в добровільному порядку, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 07.05.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки сума боргу в розмірі 4 400,00 грн. сплачена в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №208 від 15.04.2009 року.
В судовому засіданні 15.05.2009 року суду подано підписаний позивачем та відповідачем акт звірки розрахунків станом на 14.05.2009 року.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.
Рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.05.2009 року.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Згідно договору №89 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 01.12.2008 року та додаткової угоди №1 від 01.12.2008 року до цього договору (надалі -договір), Приватне підприємство агрофірма «Маяк»(надалі -відповідач, постачальник) зобов»язався поставити Відкритому акціонерному товариству «Агросервіс»(надалі -позивач, покупець) сільськогосподарську продукцію на загальну суму 230 000,00 грн.
Відповідно 02.12.2008 року позивач здійснив проплату за вказану с/г продукцію в сумі 230 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №345 від 02.12.2008 року.
Однак, за твердженням позивача, відповідач поставив вказану продукцію не в повному обсязі, а лише в кількості 113 тон на суму 226 000,00 грн., що підтверджується накладною №606 від 10.12.2008 року.
На думку позивача, відповідач порушив п.2.1, п.2.2, п.3.1, п.6.1 договору, чим порушив договірні зобов»язання, створивши заборгованість перед позивачем на суму недопоставленої в строк с/г продукції в розмірі 4 400,00 грн.
Згідно п.3.1 договору, термін поставки становить 10 діб.
Відповідно до п.6.1 договору, у випадку неможливості виконати умови п.3 договору, постачальник зобов»язаний за п»ять днів до зазначеного строку поставки товару письмово повідомити покупця про не поставку товару, а при проведенні авансування повернути фактично сплачені кошти за товар з врахуванням індексу інфляції за час користування коштами. За підрахунком позивача, збитки, у зв»язку з інфляцією, становлять 246,40 грн.
Згідно п.6.2 договору, у разі невиконання п.6.1 умов договору постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день невиконання зобов»язань, а також відшкодовує потерпілій стороні завдані збитки в розмірі 10% від суми невиконання взятих на себе зобов»язань. За підрахунком позивача, пеня становить 318,00 грн., а завдані збитки -440,00 грн., що підтверджується понесеними позивачем витратами про надання юридичних послуг.
Крім того, позивачем нарахована сума 3% річних в розмірі 40,17 грн.
В судовому засіданні 07.05.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, оскільки сума боргу в розмірі 4 400,00 грн. сплачена в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №208 від 15.04.2009 року.
Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення основного боргу - подав.
При винесені рішення суд керувався наступним:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В ході судового розгляду справи з»ясовано, що відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 4 400, 00 грн., після звернення з позовом до суду, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, а не сплаченими залишаються лише пеня, інфляційні нарахування, 3% річних та збитки у розмірі 10% від суми боргу, що за підрахунком позивача, становить 1 044,50 грн.
Відповідно до п.1-1 ч. ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження, якщо відсутній предмет спору.
Отже, провадження щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 4 400, 00 грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору, оскільки вказана сума боргу була сплачена відповідачем в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №208 від 15.04.2009 року.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»(м.Кам»янка-Бузька) до Приватного підприємства агрофірма «Маяк»(с.Старий Яричів, Кам»янка-Бузький район) в частині стягнення заборгованості в сумі 1 044,50 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В решті частини позовних вимог провадження слід припинити.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанції №325 від 06.04.2009 року на суму 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. про сплату державного мита, та №323 від 06.04.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства агрофірма «Маяк»(80463, Львівська область, Кам»янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська,2; р/р 26007301629 в Жовківському відділенні ВАТ «Ощадбанк»м.Жовква, МФО 385219, код ЄДРПОУ 23948019) на користь Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»(80400, Львівська область, м.Кам»янка-Бузька, вул.Шевченка,52-д; р/р 26005011821 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО 325365, код ЄДРПОУ 05489856) - борг у розмірі 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 50 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.