"07" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/78573/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2011 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2011 року. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів і ухвалити нове - про повне задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, є евакуйованим у 1986 році із зони відчуження ІІ категорії.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що особам, віднесеним до другої категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи те, що дія статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розповсюджується на позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При цьому розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» та Законами України «Про Держаний бюджет України» на відповідні роки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам застосуванню підлягають положення статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням доплати, передбаченої частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з наступних підстав.
Так, позивач перебуває на обліку у відповідача з 09 березня 1997 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з 01 січня 2004 року Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування») із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Зазначена норма закону визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд обгрунтовано виходив з того, що пенсія ОСОБА_2 призначена не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому її перерахунок може проводитися за лише правилами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній