"07" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/64699/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівОлексієнка М.М.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області), третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Овруцької РДА), про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області про визнання протиправними дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа, визнання незаконною постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області від 06 грудня 2011 року про повернення виконавчого листа та зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 10 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано дії ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-1503/09 від 02 березня 2009 року протиправними та скасовано постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області від 06 грудня 2011 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. Зобов'язано відповідача відновити виконавче провадження.
У касаційній скарзі ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Овруцьким районним судом Житомирської області 19 березня 2009 року видано виконавчий лист, відповідно до якого стягнуто з УПСЗН Овруцької РДА на користь ОСОБА_4 передбачену статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у сумі 1711,20 грн, передбачену статтею 39 вказаного Закону доплату до заробітної плати в сумі 21493,40 грн.
20 березня 2009 року постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа та надано боржнику строк для добровільного виконання 7 днів.
Протягом 2009-2011 років державним виконавцем, з метою забезпечення виконання виконавчих документів про стягнення з УПСЗН Овруцької РДА заборгованості, вживалися заходи щодо перевірки майнового стану боржника та звернення стягнення на майно (грошові кошти).
Так, 24 квітня 2009 року, 05 травня 2009 року, 02 липня 2009 року, 06 січня 2010 року, 15 січня 2010 року, 27 січня 2011 року, 21 лютого 2011 року, 20 липня 2011 року прийнято постанови про арешт коштів на рахунках боржника, призначених для виплати заборгованості по статтям 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані постанови направлялись на виконання до Управління державного казначейства у Овруцькому районі.
Крім того, державним виконавцем 03 жовтня 2011 року до Управління державного казначейства у Овруцькому районі направлено платіжну вимогу для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт.
Вказана платіжна вимога повернута Управлінням державного казначейства у Овруцькому районі без виконання на підставі підпункту 5 пункту 34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету).
З метою виявлення іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем 13 жовтня 2011 року направлено боржнику вимогу № 14/27147 щодо надання переліку майна, яке не використовується для провадження основної діяльності у роботі.
Боржником повідомлено про відсутність майна, на яке, згідно із Законом, можливо звернути стягнення.
Також, у ході здійснення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з УПСЗН Овруцької РДА, державним виконавцем 06 травня 2011 року до Управління державного казначейства України у Овруцькому районі направлено запит щодо наявності передбаченого на 2011 рік фінансування по заборгованості за рішеннями суду відповідно до статей 30, 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на який останнім повідомлено, що відповідно до затверджених паспортів бюджетних програм на 2011 рік Міністерства соціальної політики України за КПКВК 2501200, 2501210, 2501230, 2501250, виплата коштів по рішеннях суду в розмірах, визначених Законом, не передбачена.
13 жовтня 2011 року за вих. № 14/27168, № 14/27146 повторно направлені запити боржнику та Управлінню державного казначейства України у Овруцькому районі щодо наявності передбаченого фінансування заборгованості по рішеннях суду на поточний 2011 рік за статтями 30, 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На вказані запити УПСЗН Овруцької РДА (лист від 24 жовтня 2011 року № 07-5687) та Управління державного казначейства України у Овруцькому районі (лист від 26 жовтня 2011 року № 02-01/1827) повідомили про відсутність фінансування заборгованості по рішеннях суду в 2011 році за вказаними нормами Закону.
Враховуючи, що державним виконавцем в ході виконання виконавчих документів встановлено, що боржник не має можливості виконати рішення суду у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень на 2011 рік, та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення на виконання рішення суду, державним виконавцем 25 жовтня 2011 року та 26 жовтня 2011 року складені відповідні акти в порядку, передбаченому частиною 2 статті 47 Закону № 606-XIV.
06 грудня 2011 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області прийнято постанову про повернення стягувачу виконавчого листа. Одночасно роз'яснено, що відповідно до вимог Закону № 606-XIV виконавчий документ може бути пред'явлений на виконання повторно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем виконано всі обов'язки щодо належного виконання судового рішення.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд зазначив, що відповідач не скористався правом звернення до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, а тому дійшов передчасного висновку про повернення виконавчого документа стягувачу.
Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції помилкові.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-ХІV). Саме відповідно до вимог цього Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, належить давати оцінку діям державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, зокрема, із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення
Із змісту наведеної норми видно, що законодавець передбачив право, а не обов'язок державного виконавця звертатися до суду з такою заявою, а тому висновок апеляційного суду щодо передчасного повернення виконавчого документа необґрунтований.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 11 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із статтею 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону № 606-XIV).
Згідно із частиною 2 статті 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи) регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 26 - 27 Порядку примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника здійснюється після закінчення строку, передбаченого для самостійного виконання таких рішень, у разі не подання боржником повідомлення, зазначеного у пункті 25 цього Порядку, або подання повідомлення, що містить недостовірну інформацію, або недостатнього обсягу коштів на рахунках боржника. У разі встановлення факту наявності у боржника необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги згідно із пунктом 33 цього Порядку. Державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій. Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі Казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню. Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника. У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунка чи коду.
Постанова про арешт рахунків боржника виконується органом Казначейства протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж в останній робочий день бюджетного періоду з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи органу Казначейства у період завершення обслуговування, і знімається з обліку наступного робочого дня після закінчення бюджетного періоду та повертається державному виконавцеві протягом трьох робочих днів. При цьому державний виконавець подає щороку не пізніше 15 грудня до органу Казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт (пункт 28 Порядку).
Пунктом 29 Порядку передбачено, що у разі відсутності відкритих асигнувань за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з рахунків боржника, платіжні вимоги для стягнення коштів із зазначених рахунків повертаються разом з постановою про арешт рахунків боржника відповідно до абзацу другого пункту 28 цього Порядку.
Згідно із підпунктом 5 пунктом 34 Порядку орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету).
Відповідно до пункту 40 Порядку у разі відсутності коштів на рахунках боржника, необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з таких рахунків, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, яке не використовується ним для провадження основної діяльності.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Житомирській області вжиті всі передбачені Законом заходи спрямовані на виконання судового рішення щодо стягнення з УПСЗН Овруцької РДА на користь ОСОБА_4 боргу. Тому, повертаючи виконавчий документ стягувачу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом № 606-XIV.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року скасувати, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 10 лютого 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді М.М. Олексієнко
Ю.К. Черпак