"24" липня 2014 р. м. Київ К/9991/10413/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-72 від 01.06.2011 року про сплату боргу у розмірі 37516,47 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу № Ф-72 від 01.06.2011 року про сплату боргу у розмірі 36247,65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в УПФУ у м. Краматорську Донецької області в якості платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з цим, п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені обов'язки страхувальника, а саме: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки в повному обсязі страхові внески. УПФУ у м. Краматорську Донецької області зазначає, що позивачем було порушено ч. 6 ст. 20 вищезазначеного Закону, відповідно до якої страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. За результатами планової перевірки позивачу згідно акту перевірки від 10.12.2010 роеку було донараховано страхових внесків на загальну суму 53066,25 грн. Станом на час складання оскаржуваної вимоги відповідачем сума боргу визначена в акті перевірки склала 36392,25 грн. На підставі поданого позивачем до управління звіту за 2010 рік борг ОСОБА_2 збільшився на 1124,22 грн. У зв'язку з чим станом на 01.06.2011 року борг позивача склав 37516,47 грн. та була прийнята вимога про сплату боргу № Ф-72 від 01.06.2011 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вірно виходили з наступного.
Відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.10.2001 року по 30.10.2010 року, а також надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2000 року по 30.10.2010 року.
За результатами зазначеної перевірки складено акт № 91/04-34/2 від 10.12.2010 року, яким встановлено порушення.
На підставі акту перевірки 10.12.2010 року УПФУ в м. Краматорську прийнята вимога про сплату боргу № Ф-431 в розмірі 53066,25 грн.
Відповідно до пункту 8.2 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 зі змінами та доповненнями (далі по тексту Інструкція) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника
свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати
страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових
санкцій (штрафів) та пені.
Відповідно пункту 8.3. Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи). При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
31.12.2010 року УПФУ в м. Краматорську прийнята вимога про сплату боргу № Ф-430У в розмірі 46970,25 грн.
01.02.2010 року УПФУ в м. Краматорську прийнята вимога про сплату боргу № Ф-72 в розмірі 36392,25 грн.
01.06.2011 року УПФУ в м. Краматорську прийнята вимога про сплату боргу № Ф-72 в розмірі 37516,47 грн.
Вимога № Ф-430 від 10.12.2010 року була оскаржена в судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у справі № 2а/0570/112/2011 р. у задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання вимоги № Ф-431 від 10.12.2010 року про сплату боргу в сумі 53066,25 грн. протиправною та її скасування відмовлено.
Вимога № Ф-430У від 31.12.2010 року також була оскаржена в судовому порядку. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року у справі № 2а/0570/3127/2011 провадження у справі було закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки судом встановлено, що вимога № Ф-430 від 10.12.2010 року та вимога № Ф-430У від 31.12.2010 року сформовані з одних й тих самих підстав, та дані вимоги за своїм правовим змістом є ідентичними.
Вимога № Ф-72 від 01.02.2011 року була оскаржена в судовому порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 року у справі № 2а/0570/3126/2011 скасовано рішення суду першої інстанції та позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволені. Скасовано вимогу УПФУ в м. Краматорську від 01.02.2011 року № Ф-72 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 36392,25 грн.
Таким чином судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що сума недоїмки зі страхових внесків в розмірі 37516,47 грн. визначена вимогою № Ф-72 від 01.06.2011 року, склалася з наступних сум: 36392,25 грн., яка виникли згідно акту перевірки від 10.12.2010 року та була погашена частково за рахунок перерозподілу сплаченого страхувальником єдиного податку також, зазначена сума була визначена вимогою № Ф-72 від 01.02.2011 року та 142,60 грн. - суми , яка виникла згідно поданого страхувальником розрахунку сум страхових внесків де самостійно нараховані страхові внески за грудень 2010 року за найманих осіб і 1124,22 грн., суми, яка виникла згідно поданого страхувальником звіту про суми нарахованого доходу за 2010 року. Зазначені сумі відображені у розрахунку та картках особового рахунку.
Вимога № Ф-72 від 01.06.2011 року в частині стягнення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 36392,25 грн. та вимога № Ф-72 від 01.02.2011 року про стягнення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 36392,25 грн. сформовані з одних й тих самих підстав, а саме - не нарахування та несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які повинні були нараховані згідно ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на фонд оплати праці найманих працівників за ставками 32%, 32,3%, 31,8%, 33.2% за період 2004-2010 роки, що відображені в акті перевірки від 10.12.2010 року № 91/04-34/2.
Згідно п. 8.3 Інструкції, вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення боргу.
Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встанвлено, що вимога № Ф-72 від 01.06.2011 року в частині стягнення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 36392,25 грн. та вимога № Ф-72 від 01.02.2011 року про стягнення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 36392,25 грн. є ідентичними.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на викладене та керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній