іменем україни
6 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Амеліна В.І., Карпенко С.О., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 лютого 2014 року,
У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що з 18 листопада 1975 року по 13 лютого 2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали автомобіль ВАЗ 1988 року випуску, причіп бортовий та мотоцикл «Мінськ» 1985 року випуску, міні-трактор, побудували гараж, оформили право власності на дві земельні ділянки, які знаходяться на території дачного кооперативу «Лісова поляна» с. Некрасово Вінницького району Вінницької області, а також почали будівництво житлового будинку. Посилаючись на зазначене, просила суд розділити спільне майно, виділивши їй у власність міні-трактор, а відповідачу - все інше рухоме майно, а також розділити садовий будинок АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на Ѕ частку зазначеного будинку та на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,1004 га за вказаною вище адресою та надала згоду на виплату відповідачу грошової компенсації за різницю в частках виділеного майна.
ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов, у якому, погоджуючись з зазначеним позивачкою переліком спільного майна, його вартості та розміру компенсації, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію у розмірі 16 350 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 4 лютого 2014 року, позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено.
Розділено спільно нажите ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майно, виділено у власність ОСОБА_4 міні-трактор, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, марки ЛКМА ДМ-244, 2010 року випуску, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, зареєстрований за ОСОБА_4, вартістю 40 000 грн.
Виділено ОСОБА_5 у власність автомобіль ВАЗ 2106, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 000 грн, причіп до машини 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 1 000 грн, мотоцикл «Мінськ» 1985 року випуску, вартістю 500 грн, гараж АДРЕСА_2, вартістю 12 000 грн., розташований в АДРЕСА_2
Визнано право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на Ѕ частки за кожним садового будинку з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 в садовому товаристві «Лісова поляна» і по Ѕ частки за кожним на земельну ділянку за АДРЕСА_1, розміром 0,1004 га, яка розташована в АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 7 000 грн грошової компенсації за різницю вартості виділеного у власність майна.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначені судові рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_4 на Ѕ садового будинку та господарських споруд в садовому товаристві АДРЕСА_1 та в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати право власності за ОСОБА_4 на Ѕ вартості будівельних матеріалів, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на садовий будинок, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що введення садового будинку в експлуатацію відповідачем на своє ім'я після фактичного розірвання шлюбу не позбавляє іншого з подружжя на частку у ньому, так як майно було спільно нажите подружжям під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю, що підлягає поділу за правилами ст. 71 СК України.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.І. Амелін
С.О. Карпенко
І.К. Парінова