Дата документу Справа №
№ 22-ц/778/2927/14 Головуючий у 1 інстанції: Кочева І.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
« 13» серпня2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
при секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2014 року по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору б/н від 23 липня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підписом підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних, формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2013 року має заборгованість 21487,47 грн., яка складається з наступного:
- 6387,29 грн. - заборгованість за кредитом;
- 10517,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 3321,24 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;
а також штрафи відповідно до умов кредитного договору:
- 250,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1011,31 грн. - штраф (процентна складова).
На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 21487,47 грн. за кредитним договором б/н від 23 липня 2007 року та судові витрати.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23 липня 2007 року у розмірі 21487,47 грн. та судові витрати в розмірі 229,40 грн.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, необґрунтованість рішення суду, пропуск строку позовної давності, незастосування судом першої інстанції норм Закону України «По захист прав споживачів», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги й фінансове регулювання ринку фінансових послуг», відсутність доказів отримання ним кредиту в розмірі 6387,29 грн., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Справа призначалася слуханням на 16 липня 2014 р., 30 липня 2014 року, повістки були вручені ОСОБА_3 09.07.2014 р., 21.07.2014 р.(а.с.133,139).
Повістка про виклик до суду на 13.08.2014 р. ОСОБА_3 отримав 04.08.2014 р. ( а.с 153 ). В судові засіданні ОСОБА_3 не з'являвся, причини неявки не повідомляв.
У відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_3
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.
Судом правильно встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин.
Згідно ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із матеріалів справи вбачається, що 23.07.2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 250 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на залишок заборгованості ( а.с.10).
23.07.2007 року був відкритий рахунок та видана ОСОБА_3 для використання платіжна картка «Універсальна».
Згідно п. 1.1 Умов і правил надання банківських послуг належним чином заповнена заява підписується клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» і таким чином клієнт виражає свою згоду, що заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами являє собою укладений договір про надання банківських послуг.
Відповідно до п. 3.1 Умов і правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає карти, їх вид і строк дії визначений у заяві, в пам'ятці клієнта, підписанням яких клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена у розділі заяви «відмітки банку»(а.с.6-7).
Зважаючи на те, що зміст кредитного договору, укладеного між сторонами, зафіксований в кількох документах, договір підписаний сторонами: від імені банку - уповноваженою на це особою та скріплений печаткою юридичної особи, а від імені позичальника особисто ОСОБА_3, зазначений вище кредитний договір, відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, вважається таким, що вчинений у письмовій формі.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо недодержання сторонам письмової форми кредитного договору, і як наслідок його нікчемність, є помилковими.
Отримавши картку та пін-код до неї, відповідач користувався коштами. Факт здійснення операцій, а саме зняття кредитних коштів, погашення кредиту, збільшення кредитного ліміту підтверджується рухом коштів по особистому рахункуНОМЕР_1 (а.с.39-40,73-84)
У заяві про надання кредиту та п.3.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку збільшувати, зменшувати чи скасовувати кредитний ліміт.
Відповідно до пункту 9.12. цих же Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна зі сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.
Згідно з пп. 3.1.1 Правил користування кредитною карткою, строк дії картки вказаний на картці (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця ( а.с.13).
У п.5.4 Правил користування кредитною карткою передбачено, що строк погашення кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) по платіжним карткам без встановленого мінімального платежу у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в поле MONTH) (а.с.13 звор.).
Зазначені положення свідчать про те, що строк дії договору визначається Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та строком дії кредитної карти.
Із наданих документів про умови договору не вбачається, що сторони узгоджували погашення кредиту обов'язковими щомісячними платежами.
Відповідач суду картку не надав. Доводи ОСОБА_3 про те, що відповідно до заяви про надання кредиту строк дії картки був встановлений на 12 місяців, спростовується текстом заяви. Відповідно до довідки банку, яка була витребувана ухвалою апеляційного суду, картка діяла по „липень" 2011 р., тобто строк виконання зобов'язання визначений терміном дії картки, який закінчився 31 липня 2011 року. З позовом банк звернувся 17.10.2013 року в межах строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.
За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України)
Тому доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності є неприйнятними.
Доводи ОСОБА_3 про повернення картки банку не підтверджені доказами, які він повинен був надати у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України.
Встановивши невиконання зобов'язань по поверненню кредиту,суд обґрунтовано стягнув станом на 31.08.2013 р. заборгованість за тілом кредиту в сумі 6387 грн.20 коп., проценти за користування кредитом в сумі 10517,63 грн.
Разом з тим, суд стягнув 3321 грн. 24 коп. комісії. Проте нарахування комісії банк не обґрунтував і не підтвердив відповідними доказами. В долучених позивачем до матеріалів справи Умовах та правилах банківських послуг, Правилах користування платіжними картами не передбачено розмір комісії за користування кредитом. Інші будь-які документи, які б стосувалися умов кредитування ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні і їх банк не надавав. В матеріалах кредитної справи, яка була досліджена в суді апеляційної інстанції, теж відсутні будь-які дані про розмір комісії.
В заяві про надання кредиту в графі «щомісячня комісія» проставлено прочерк, що підтверджується і дослідженим в суді апеляційної інстанції оригіналом заяви (а.с.10 звор.).
Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування не може ґрунтуватися на припущенні.
Таким чином, обґрунтованість нарахування комісії банком не доведена, тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_3 комісії в сумі 3321 грн.24 коп.
У зв'язку з цим підлягає зміні і сума штрафу, яка нараховується як процентна складова 845,25 (16904,92*5/100)
Сплата штрафу в розмірі 250 грн. та 5% від суми позову за порушення строків платежів передбачена в заяві ( а.с.10, звор.)
З огляду на викладене, на підставі п.2 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2014 року змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 6387 (шість тисяч триста вісімдесят сім) грн. 29 коп., за процентами в сумі 10517 (десять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн.63 коп., штраф в сумі 1095 грн. (тисяча дев'яносто п'ять) грн. 25 коп.
В задоволенні вимог про стягнення комісії в сумі 3321 (три тисячі триста двадцять одна) грн. 24 коп. відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: