Дата документу Справа №
№ 22-ц/778/2898/14 Головуючий у 1 інстанції: Ушатий І.Г.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
« 13» серпня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
при секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 травня 2014 року по справі
за позовом ОСОБА_3 до Токмацької міської ради, третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення Токмацької міської ради від 21 березня 2013 року за №25 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», -
В червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Токмацької міської ради, третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення Токмацької міської ради від 21 березня 2013 року за №25 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.03.2013 року Токмацькою міською радою було прийнято рішення №25 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» відносно земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, користувачем якої є ОСОБА_4
Вказане рішення вважає незаконним, таким, що порушує його право власності на землю з наступних підстав.
Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2, на якій знаходиться його будинок, приватизована ним згідно державного акту на право приватної власності на землю від 17.07.2000 року серія 1-зп №069048, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької міської ради від 28 січня 2000 року №25/2.
Рішенням Токмацької міської ради від 17.11.2011 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із складання державного акта про право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
ОСОБА_4 запропонувала йому підписати акт погодження зовнішніх меж вказаної земельної ділянки, проте він відмовився, оскільки в акті площа земельної ділянки визначена в розмірі 0,0825 га, в таких межах порушується межа його земельної ділянки і призводить до зменшення розміру ділянки, ОСОБА_4 на межі без його погодження встановила паркан, порушує будівельні нормативи, що призводить до руйнації його будинку через затоплення талими та дощовими водами, оскільки облаштувати самостійно стік він не може через відсутність достатньої відстані між відмосткою його будинку та парканом.
ОСОБА_4 зверталася до нього з позовом про встановлення твердих меж між земельними ділянками, зобов'язання погодити акт встановлення меж земельної ділянки. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 20.09.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31.10.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Незважаючи на рішення суду та визнання земельною комісією виконавчого комітету Токмацької міської ради дій ОСОБА_4 неправомірними, Токмацькою міською радою прийнято рішення, яке не відповідає ст.ст. 90,103,106,152,158,198 ЗК України, Закону України «Про землеустрій», наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», іншим нормативно-правовим актам, вказаним рішенню Токмацького районного суду Запорізької області від 20.09.2012 року, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31.10.2012 року.
На підставі зазначеного просив визнати недійсним та скасувати рішення Токмацької міської ради №25 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» відносно земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, користувачем якої є ОСОБА_4
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 16 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що розмір та межі його земельної ділянки визначені в державному акті, відповідно до кадастрової зйомки відбувається накладка земельної ділянки НОМЕР_1, яка передається у власність ОСОБА_4, на його ділянку, збільшення земельної ділянки НОМЕР_1 відбулося за рахунок його ділянки, між ним та ОСОБА_4 є спір щодо меж. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позивачем не доведено, що рішенням порушені його права.
Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.
Позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, пред'явлена з метою судового захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст. 30 ЦПК України)
Згідно зі ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Оскільки відповідно до ст.ст. 27, 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на відміну від сторін (ст. ст. 30, 31 ЦПК України) обмежені в процесуальних правах, суд не вправі постановлювати щодо них рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).
Статтею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права і свободи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно із ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.
ОСОБА_3 позов пред'явлено до Токмацької міської ради і предметом оскарження є рішення Токмацької міської ради №25 від 21.03.2013 року, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0825 га по АДРЕСА_1 і передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_4
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2.
ОСОБА_4 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою ОСОБА_3
Процедура узгодження зовнішніх меж земельної ділянки під час виготовлення документів для набуття права власності на земельну ділянку має на меті забезпечення усунення будь-яких спорів між суміжними землекористувачами щодо меж їхніх земельних ділянок перш ніж вони набудуть право власності на земельні ділянки.
ОСОБА_3 земельна ділянка передана у власність по АДРЕСА_2 в 2000 р., і його право власності на земельну ділянку в розмірі 0.08 га в межах згідно з планом підтверджується державним актом про право приватної власності від 17 липня 2000 р. ( а.с. 12)
Оспорюючи рішення, яким міська рада затвердила ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0825 га та передачу земельної ділянки їй у власність, ОСОБА_3 посилався на те, що це відбулося без погодження з ним меж земельної ділянки. Його відмова погодити межі за запропонованим ОСОБА_4 варіантом обумовлена тим, що ОСОБА_4 порушена межа земельної ділянки, яка передана йому у власність за державним актом від 17 липня 2000 р., і внаслідок цього земельна ділянка ОСОБА_4 накладається на його земельну ділянку і розмір його земельної ділянки зменшується порівняно з тим розміром, який зазначено в державному акті ( а.с.12,19).
Проте, приймаючи рішення, міська рада не спростувала зазначені доводи, і взагалі не наведено мотивів ,що відмова ОСОБА_3 в узгоджені меж є безпідставною та не наведено обґрунтування на підставі яких даних міська рада вважала за можливе затвердити технічну документацію без погодження меж з ОСОБА_3
Це свідчить, що на час прийняття оскаржуваного рішення Токмацькою міською радою спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо суміжного землекористування не був вирішений, а оскаржуваним рішення не усунуто суперечності між ними щодо меж земельних ділянок.
Наявність спору між суміжними землекористувачами, внаслідок чого згоду на підписання акту погодження зовнішніх меж землекористування від ОСОБА_3 ОСОБА_4 не отримала, підтверджується рішенням Токмацького районного суд Запорізької області від 20 вересня 2012 р. ( а.с.8-11).
Таким чином, учасниками спірних відносин є не тільки рада та ОСОБА_3, а і ОСОБА_4, і оцінка правомірності прийнятого міською радою рішення про затвердження технічної документації та передачу їй у власність земельної ділянки стосується безпосередньо прав ОСОБА_5
Зазначені обставини свідчать про те, що спір може бути вирішено за обов'язкової участі ОСОБА_4, яка є безпосереднім учасником спірних земельних правовідносин, проте до неї позов позивачем не був заявлений, вона мала процесуальний статус третьої особи, в той час, як позовні вимоги безпосередньо стосуються їх прав та обов'язків.
Статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов'язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.
Цивільний процесуальний Кодекс України виключає можливість апеляційного суду скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, спір за позовом ОСОБА_3 до Токмацької міської ради не може бути вирішений на користь жодної із сторін.
З огляду на викладене, рішення суду підлягає зміні в частині підстав відмови у позові.
Керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 16 травня 2014 року змінити в частині підстав відмови у позові.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: