11 серпня 2014 року м. Київ К/800/43483/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
встановив:
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Військової частини НОМЕР_1 завданні державі збитки у розмірі 252650,82 грн.
Судами встановлено, що постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 425 КК України, на підставі Закону України «Про амністію». Вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а також спричинення державі збитків доведено сукупністю зібраних доказів в повному обсязі.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідно до пунктів 2 та 13 Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення), відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Так, з урахуванням кратності та повернутого в ході досудового слідства майна (на суму 17181,28 грн), загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 252650,82 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами Положення, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак