11-кп/775/306/2014(м)
264/5079/14-к
13 серпня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого : ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу та доповнення до неї засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 липня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 та спостережної комісії при Іллічівській районній адміністрації Маріупольської міської ради у відношенні засудженої ОСОБА_6 , про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році».
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 липня 2014 року відмовлено у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 та спостережної комісії при Іллічівській районній адміністрації Маріупольської міської ради у відношенні засудженої ОСОБА_6 , про застосування Закону України «Про амністію» у 2014 році.
У апеляційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до неї вимоги ст.ст. 2,6 Закону України «Про амністію у 2014 року». Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 та спостережної комісії при Іллічівській районній адміністрації Маріупольської міської ради, про застосування у відношенні неї Закону України «Про амністію у 2014 році», прийнявши до уваги призначене її покарання із застосуванням вимог ст. 70 ч.1 КК України, в той час як повинен був приймати до уваги лише покарання призначене вироком Керченського міського суду АР Крим від 02 червня 2011 року, як самостійно призначене, оскільки ряд злочинів скоєних нею до арешту, а не після винесення вироку Керченського міського суду АР Крим від 26 липня 2010 року, який є проміжним і його неможливо розглядати як окрему складову вироку Керчинського міського суду АР Крим від 02 червня 2011 року. Звертає увагу суду на той факт, що на даний період часу вона відбула 4 роки 4 дні, що складає більш половини від призначеного її строку покарання, що дає право застосувати відносно неї вимоги ст.ст. 2, 6 Закону України «Про амністію» у 2014 році. Окрім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги, дані про її особу, позитивні характеристики, заохочення за місцем відбування покарання. Також наголошує, що суд помилково вказав початок строку відбування нею покарання з 11 травня 2011 року, в той час, коли його потрібно відраховувати з дня її затримання 08 липня 2010 року, при цьому строк покарання складає 7 років, а не 6 років 1 місяць 17 днів, як то вказано в оскаруваній ухвалі суду. Вказані помилки свідчать про необ'єктивність та неповноту досліджень судом всіх матеріалів вказаного подання.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги засудженої; дослідивши ксерокопії кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що засуджена ОСОБА_6 раніше судима 1). 26.07.2010 року Керченським міськсудом АР Крим за ст.191ч.5,69,366ч.2,70ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій строком на 2 роки з конфіскацією майна; 2). 02.06.2011 року тим же судом за ст.191ч.5,366ч.2,70ч.1,ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій строком на 3 роки з конфіскацією майна.
Таким чином, ОСОБА_6 має дві судимості за вчинення особливо тяжких злочинів
Згідно із ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» , амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. «в» якої передбачає, що амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та / або особливо тяжких злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, про неможливість застосування до засудженої ОСОБА_6 . Закону України «Про амністію у 2014 році» є обґрунтованими і підстав для скасування або зміни ухвали не вбачається.
Керуючись ст.407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 11.07.2014 року, якою відмовлено у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 та спостережної комісії при Іллічівській районній адміністрації Маріупольської міської ради у відношенні засудженої ОСОБА_6 у застосуванні Закону України «Про амністію у 2014 році»,- залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення
Судді: