"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/41189/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГоляшкіна О. В.,
Черпіцької Л. Т.,
секретаря судового засідання Загородньої М. О.,
за участю: позивача - ОСОБА_4,
представника позивача - ОСОБА_5,
представника відповідача Ляшенко А. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_7 та Вінницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Вінницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_7, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Вінницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії відповідача щодо накладення обтяжень на спадкові та корпоративні права, майнові права позивача щодо споруд та будівель на території України, а також зобов'язання відповідача внести зміни до реєстраційного запису № 13497896 від 29 січня 2013 року, виключивши з нього такі об'єкти обтяжень як спадкові та корпоративні права, а також майнові права щодо споруд та будівель на території України.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами на них, в яких вказують, що правова природа внесеного до Реєстру майна не має ознак нерухомого майна, тому просять судові рішення скасувати і закрити провадження у справі.
В запереченнях позивач просив залишити скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарги не підлягають задоволенню.
Судами встановлено, що на підставі боргового зобов'язання б/н від 24 грудня 2012 року Вінницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 29 січня 2013 року зареєстровано обтяження майнових, спадкових та корпоративних прав боржника (позивача у справі) на суму договірних зобов'язань, у тому числі майнових прав щодо споруд, будівель на території України. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Не погоджуючись з таким діями реєстратора, позивач заявив цей позов.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна може бути внесено запис виключно стосовно рухомого майна, в розумінні статті 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також щодо майна, вказаного у статті 6 зазначеного Закону, тоді як, відповідачем зареєстровано обтяження майнових, спадкових та корпоративних прав боржника (позивача у справі) на суму договірних зобов'язань, у тому числі майнових прав щодо споруд, будівель на території України, що не узгоджується із зазначеними нормами Закону та суперечать їм, оскільки поняття "рухоме майно" в розумінні Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не охоплює спадкових та корпоративних прав як об'єкту правовідносин. Окрім того, суди дійшли висновку про порушення відповідачем під час вчинення запису в Реєстр обтяжень Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830.
Колегія суддів погоджується з висновками судів.
Правові відносини, які виникають при реєстрації обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, врегульовані Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Статтею 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року, № 1255-IV (далі - Закон № 1255-IV) передбачено, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.
Згідно із ст. 11 Закону № 1255-IV обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону № 1255-IV реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються в тому числі опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Аналогічна норма знайшла своє відображення в п. 7 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, згідно якого у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.
Пунктом 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна передбачено, що у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться в тому числі опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації.
Відповідно до п. 2.7. (Заповнення розділу "Опис предмета обтяження") наказу Мінюсту від 29 липня 2004 року № 73/5 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541, розділ "Опис предмета обтяження" містить такі підрозділи: рухоме майно, що має серійні номери; рухоме майно, крім описаного вище за серійними номерами. 2.7.1. Підрозділ «рухоме майно, що має серійні номери» містить такі поля: опис майна; серійний номер; номер державної реєстрації. 2.7.2. У поле «опис майна» вноситься назва майна. 2.7.3. У поле «серійний номер» уноситься номер, наданий об'єкту під час його випуску на заводі. 2.7.4. У поле «номер державної реєстрації» вноситься номер, наданий об'єкту під час його реєстрації у відповідному державному органі. 2.7.5. Підрозділ «рухоме майно», крім описаного вище, за серійними номерами містить інформацію про невизначене рухоме майно (наприклад, худоба, птиця, майбутній врожай, активи платників податків та інше).
Відтак до цього Реєстру можуть вноситися відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження рухомих речей, грошей, валютних цінностей, цінних паперів, а також майнових прав та обов'язків, тільки у випадку їх ідентифікації.
Пунктом 9 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна передбачено, що реєстратор відмовляє у внесенні запису до Реєстру в разі, коли у заяві відсутні чи наведено не повністю або з виправленням відомості, зазначені у пунктах 6 і 7 цього Порядку (в тому числі щодо опису об'єкту обтяжень).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, реєстратор здійснив внесення в Реєстр відомості на підставі заяви обтяжувача в порушення вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо опису об'єкта, а саме: із зазначенням у розділі заяви "Опис предмета обтяження" без ідентифікуючих ознак предмета обтяження.
Разом з цим при здійсненні покладених на реєстратора функцій щодо внесення до реєстру обтяжень, останній повинен здійснювати такі дії, з поміж дотримання порядку заповнення розділу "Опис предмета обтяження", через призму правової природи рухомого майна, яке підлягає обтяженню.
Так, згідно положень ст. 3 Закону № 1255-IV обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
В силу ст. 5 Закону № 1255-IV предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Нормами ст. 6 Закону № 1255-IV конкретизовано сферу дії обтяжень та передбачено, якщо інше не встановлено законом або договором, обтяження поширюється на: 1) невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом обтяження; 2) продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета обтяження; 3) будь-яке рухоме майно, що заміщує початковий предмет обтяження і може бути ідентифіковане як таке; 4) доходи від відчуження предмета обтяження, якщо вони можуть бути ідентифіковані як такі; 5) страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження відповідно до закону або договору підлягає страхуванню, або будь-яке інше відшкодування, отримане боржником унаслідок вилучення або втрати предмета обтяження.
Відповідно до положень Закону № 1255-IV рухоме майно - це окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.
Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна може бути внесено запис виключно стосовно рухомого майна, в розумінні ст. 2 Закону № 1255-IV, а також щодо майна, вказаного у ст. 6 Закону.
Між тим, відповідач зареєстрував обтяження, які є предметом спору, на спадкові та корпоративні права, майнові права боржника на суму договірних зобов'язань, у тому числі майнові права щодо споруд та будівель на території України, тоді як спадкові та корпоративні права за своєю природою є значно ширшими за зміст поняття рухомого майна.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги і вимоги відповідача та третьої особи щодо підстав про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із пунктами 7, 9 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідач у справі - Вінницька філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - є уповноваженим органом, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі, який визначений статтею 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" як орган державної влади.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційні скарги ОСОБА_7 та Вінницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: