22 липня 2014 р.Справа № 2а-13176/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
представника відповідача Наконечний А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі № 2а-13176/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТД-Сталь"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 р. позов ТОВ "СДТ- Сталь" задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000312202, № 0000302202 від 26.10.12 р.
ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 р.та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, , а саме п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п. 198.3 ст. 198 ПК України неврахування актів перевірок контрагентів позивача, що привело до невірного вирішення справи.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.
ТОВ "СДТ- Сталь" (далі-позивач) надало письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких просило залишити її без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ТОВ "СДТ- Сталь" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 12.10.2012 р. № 2245/22-206/37090550.
За висновками акту перевірки позивачем порушено:
п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України в результаті чого ТОВ "СДТ-Сталь" занижено податок на прибуток в сумі 351 337,00 грн. (за IV квартал 2011 року у сумі 124 810,00 грн.; за І квартал 2012 року у сумі 128 837,00 грн.; за 2 квартал 2012 року у сумі 97 690,00 грн.);
п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки позивачем занижено ПДВ в сумі 320 856,00 грн. ( листопад 2011 року - 37 403,00 грн.; грудень 2011 року - 71 128,00 грн., січень 2012 року - 16 689,00 грн., лютий 2012 року - 66 900,00 грн.; березень 2012 року - 37 944,00 грн.; квітень 2012 року - 56 042,00 грн.; травень 2012 року - 34 750,00 грн.).
26.10.12 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0000302202, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 481 284,00 грн. (основним платежем - 320856,0 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 160428,0 грн.);
№ 0000312202, яким підприємству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 464 600,50 грн. (основним платежем - 351 337,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 113 263,50 грн.).
Фактичною підставою донарахування податкових зобов'язань та штрафів слугували висновки податкового органу про віднесення позивачем до складу податкового кредиту та витрат для цілей визначення податку на прибуток сум по нікчемним операціям з ТОВ " В.Л.В." та ТОВ "МАКСМЕТІНВЕСТ".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки ним підтверджено правомірність податкового кредиту та витрат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 03.10.2011 р. між ТОВ "СДТ-СТАЛЬ" (покупець) та ТОВ "В.Л.В." (продавець) укладено договір поставки № 381, яким позивач придбав будівельні матеріали, металопрокат та інше.
В підтвердження виконання договору позивачем як до перевірки так і до суду надано договір поставки, видаткові, податкові накладні, платіжні доручення.
Поставка товару здійснена автотранспортом за рахунок покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними.
Придбаний товар позивачем використано в господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації ПАТ завод "Електроважмаш", що підтверджується договором № 238-13/128-Т від 01.10.2011р. та додаткових угоди до нього , видатковими накладними та банківськими виписками про оплату товару.
По операціям договору від 03.10.2011 № 381 позивачем сформовано податковий кредит та витрати.
Також 01.02.2012 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "МАКСМЕТІНВЕСТ" (підрядник) укладено договір підряду, за яким підрядник виконав роботи, а саме, демонтаж металоконструкцій обладнання, легковісних перегородок, металоконструкцій обладнання промислових вставок, демонтаж покрівельного покриття та здійснив порізку вищезазначеного обладнання перегородок та вставок об'єктів на території ПАТ "Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе".
Роботи по демонтажу виконані у лютому 2012 року на території ПАТ "ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе" , підрядником проведено демонтаж кровельного покриття у будівлі ЧЛЦ-1, демонтаж металоконструкцій кровлі у будівлі ЧЛЦ-1 на території ПАТ "ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе" , що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом прийому виконаних підрядних робіт, банківськими виписками, розрахунками, відомостями ресурсів, платіжними дорученнями.
Позивачем оплачено роботи у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями, контрагентом виписано позивачу податкові накладні.
Суми вартості робіт, ПДВ по цим податковим накладним позивачем відображено по витратам та податковому кредиту відповідного періоду.
Роботи позивачем замовлено на виконання договору № 11/44-01 від 04.01.2011 р. між ТОВ "СДТ-СТАЛЬ"(підрядник) та ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (замовник) з додатковими угодами до цього договору. В підтвердження виконання цього договору позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти виконаних підрядних робіт, угоди про залік вимог, банківські виписки.
На підставі зазначених договорів ТОВ "СДТ-СТАЛЬ" отримувало та надавало послуги з порізки та навантаженню металобрухту, що прямо пов'язано із здійсненням господарської діяльності ТОВ "СДТ-СТАЛЬ".
На вчинення господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ "СДТ-СТАЛЬ", ТОВ "В.Л.В." були платниками ПДВ, мали повний обсяг правосуб'єктності.
Жодних зауважень, до наданих позивачем первинних документів в підтвердження фактичного виконання угод , податковим органом не висловлено ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність реального виконання договору підряду від 01.02.2012 р. позивача з ТОВ "МАКСМЕТІНВЕСТ та ТОВ " В.Л.В."спростовні наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно п. 138.8.2 ст.138 ПК України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Відповідно до п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.
Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару, робіт у натурі, а так само її використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції доказів та обставин, а саме, акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 18.09.2012 р. відносно ТОВ "В.Л.В.", акту про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС відносно ТОВ "МАКСМЕТШВЕСТ" від 19.09.2012 р., відповідно до яких правочини, укладені між зазначеними суб'єктами та контрагентами-покупцями, зокрема позивачем, є нікчемними.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності (нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача, оскільки цим документом зафіксовано факт перешкод для здійснення перевірки податковим органом, первинні бухгалтерські документи не витребовувалися та не досліджувалися.
З цих підстав, такий акт не містить достатніх даних щодо предмету доказування по даній справі, тому як не відображає обставин по операціям за договором поставки між позивачем та його контрагентом, щодо якого складено такий акт.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснив реальні операції, а саме, отримав, оплатив товар, роботи, а у наступному використав в господарській діяльності.
Фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару постачальнику підтверджено належними доказами.
Отже, позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту та витрат для об'єкту оподаткування податком на прибуток по відповідним операціям.
Доводи апеляційної скарги щодо не звітування контрагентів позивача не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки сумлінний платник податків та зборів не несе відповідальності за порушення правил звітування з боку його безпосередніх контрагентів, недотримання ними вимог податкового законодавства при сплаті податків до бюджету.
Тому, акт податкової перевірки контрагента позивача не доводить порушень при формуванні витрат та податкового кредиту лютого 2012 р. саме позивачем.
Посилання апеляційної скарги на відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання робіт колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення наявності економічних ділових інших господарських мотивів у підприємства не належить до повноважень контролюючого органу згідно ст. 20 ПК України, а також не враховує принципу свободи договірних відносин.
Доводи апеляційної скарги, що господарські операції позивача з ТОВ " В.Л.В" та ТОВ " МАКСМЕТІНВЕСТ" є нікчемними не підтверджені належними доказами.
Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угоди позивача недійсною, удаваною, фіктивною, не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи контрагента за неправомірні дії, вчинені ними при укладенні (виконанні) угоди, проведенні поставок, з якими ст. 228 ЦК України пов'язує нікчемність правочину.
Відтак, колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та витрат.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 р. відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі № 2а-13176/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 28.07.2014 р.