22 липня 2014 року справа № 823/1888/14
м. Черкаси
11 год. 45 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
при секретарі - Шоколенко Т.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 - за договором про надання правової допомоги,
представника відповідача Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області Власенко В.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1), в якій останній просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - Смілянська ОДПІ) від 23.12.2013р. № 0005221702 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 25 553,30грн., з яких 20 442,65грн. основний платіж та 5 110,65грн. штрафні санкції.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує, що в періоди, які перевірялись він мав взаємовідносини з ТОВ «ТПК «Нова», а саме: був укладений договір поставки від 07.01.2013р. № 01-07/01-2013. Умови зазначеного договору сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження Смілянської ОДПІ щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Позивач також зазначив, що чинним податковим законодавством не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки а акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється. Крім цього зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, як зазначено в останньому прийнято на підставі акту перевірки № 617 від 03.12.2013р., натомість, акту перевірки від вказаного числа ФОП ОСОБА_1 не отримував, а отримав акт перевірки від 02.12.2013р. (коли фактично і була проведена перевірка), тобто, в даному випадку, відсутня правова підстава для прийняття оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов підтримали та просили задовольнити його повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні. Крім того зазначила, що під час складання акту перевірки позивача (на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення), податковим органом були використані довідка та акт Західної МДПІ м. Харкова від 17.06.2013р. № 1105/22.4-07/35701461 та від 04.09.2013р. № 60/20-33-22-03-07/35701461 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень та червень 2013р.», а також акт Західної МДПІ м. Харкова від 22.01.2013р. № 47/22.1-07/35701461 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТПК «Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з платниками податків». У вказаних документах зазначено про ненадання ТОВ «ТПК «Нова» документального підтвердження здійснення господарських операцій з платниками податків, в т.ч. і з ФОП ОСОБА_1 З огляду на вищевказане представник відповідача наголосила, що податкове повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 23.12.2013р. № 0005221702 є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований 20.07.2004р. виконавчим комітетом Смілянської міської ради, як фізична особа підприємець, за ідентифікаційним номером - НОМЕР_2. З 21.07.2004р. за № 9-5935 взятий на облік в Смілянській ОДПІ (том №1, а.с.9,12).
Посадовими особами Смілянської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Нова» за періоди з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., з 01.01.2012р. по 31.01.2012р., з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. та з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., за результатами якої складено акт від 02.12.2013р. № 617/23-04-17/НОМЕР_2 (том №1, а.с.15-40).
Висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 20 442,63грн., в т.ч. за березень 2013р. - 14 706,56грн. та за червень 2013р. - 5 736,07грн.
З матеріалів справи вбачається, що 07.01.2013р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТПК «Нова» був укладений договір поставки № 01-07/01-2013 (том №1, а.с.55).
У відповідності до умов вказаного договору, ТОВ «ТПК «Нова» (постачальник) на протязі строку дії даного договору та на умовах зазначених в договорі зобов'язувалось поставити ФОП ОСОБА_1 (покупцю) окремими партіями різноманітне обладнання і матеріали промислово-технічного призначення в асортименті, в кількості і за цінами визначеними даним договором, а покупець прийняти та оплатити товар.
Розрахунки по вищевказаному договору відбувалися в безготівковій формі, шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок постачальника, на протязі трьох днів з моменту підписання сторонами специфікації.
Згідно інформації, яка міститься в акті перевірки ФОП ОСОБА_1, в березні та червні 2013р. позивачем було придбано у свого контрагента-постачальника товарів промислово-технічного призначення в асортименті на загальну суму 122 655,80грн., в т.ч. ПДВ 20 442,63грн.
Вищевказаним підприємством на підтвердження виконання умов зазначеного договору були виписані на ім'я ФОП ОСОБА_1 первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактур, видаткові, податкові та товарно-транспорті накладні, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також приєднані до матеріалів справи.
В подальшому, ФОП ОСОБА_1 на підставі отриманих від свого контрагента податкових накладних задекларував податковий кредит з ПДВ за періоди з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. в сумі 1 952,00грн., з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. в сумі 4 361,00грн., з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. в сумі 1 472,00грн., з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. в сумі 14 893,00грн. та з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. в сумі 5 805,00грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 02.12.2013р. № 617/23-04-17/НОМЕР_2, податковим органом були використані: акт Західної МДПІ м. Харкова від 22.01.2013р. № 47/22.1-07/35701461 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТПК «Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт» (у жовтні 2011р. та січні 2012р.), а також з ТОВ «Інформ-прогрес» у червні 2012р. та подальшої їх реалізації»; довідка та акт Західної МДПІ м. Харкова від 17.06.2013р. № 1105/22.4-07/35701461 та від 04.09.2013р. № 60/20-33-22-03-07/35701461 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень та червень 2013р.».
Зазначеними документами не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ТПК «Нова» з постачальниками та покупцями за перевірені періоди. Також встановлено відсутність у ТОВ «ТПК «Нова» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна.
З урахуванням результатів перевірок контрагента ФОП ОСОБА_1, в акті перевірки від 02.12.2013р. № 617/23-04-17/НОМЕР_2 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.
В подальшому, 23.12.2013р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»:
- № 0005221702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 25 553,30грн., у тому числі основний платіж в розмірі 20 442,65грн. та штрафні санкції в розмірі 5 110,65грн. (том №1, а.с.41).
Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями вищевказаних суб'єктів владних повноважень від 12.03.2014р. № 5597/23-00-10-0210 (а.с.43-46) та від 15.05.2014р. № 3103/У/99-99-10-01-03-14 (а.с.48-52), в задоволенні скарг позивача було відмовлено, що спонукало останнього звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
На час виникнення спірних правовідносин (2013р.), порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість було врегульовано - Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI.
Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (надалі - ПК України) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).
При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із аналізу наведених положень ПК України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У відповідності до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Висновками акту перевірки позивача встановлено, що останнім були порушені вимоги п.198.6 ст.198 ПК України (не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Натомість, в акті перевірки позивача податковий орган жодним чином не зазначив чим саме надані для перевірки ФОП ОСОБА_1 податкові накладні за березень та червень 2013р. не відповідають вимогам ПК України. Не зміг надати відповідні пояснення в судовому засіданні і представник відповідача.
Критично оцінює суд також доводи представника відповідача щодо фіктивності господарських відносин позивача та його контрагента, у зв'язку з невідповідністю первинних бухгалтерських документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (наявність розбіжностей в датах вказаних у видатковій накладній № Н-00000313 від 03.06.2013р. та у товарно-транспортній накладній серії УВ № 306 від 03.06.2011р.) та зазначає наступне.
При дослідженні в судовому засіданні рахунку-фактури № Н-060304, видаткової накладної № Н-00000313 та податкової накладної № 2 суд встановив, що всі вони складені 03.06.2013р., коли в реальності і відбулася господарська операція між вищевказаними суб'єктами господарювання, тобто з урахуванням вищевказаного, обґрунтованим є твердження позивача, з яким погоджується суд, що помилка в даті складання товарно-транспортної накладної серії УВ № 306 (зазначено 2011р. замість 2013р.) є технічною, а отже вона не може слугувати підставою для визнання господарської операції, як такої, що фактично не відбулась.
Крім цього, суд зазначає, що порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363 (надалі-Правила).
У відповідності до абзацу 1 п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Таким чином, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.
Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.
З огляду на вищевказане суд наголошує, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.
Зазначений висновок підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012р. у справі № К/9991/37912/11.
З урахуванням вищевказаних положень ПК України, а також встановлених обставин справи суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з контрагентом-постачальником, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (рахунки-фактур, видаткові, податкові та товарно-транспорті накладні), в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).
Посилання податкового органу в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 від 02.12.2013р. № 617/23-04-17/НОМЕР_2 на довідку та акт Західної МДПІ м. Харкова від 17.06.2013р. № 1105/22.4-07/35701461 та від 04.09.2013р. № 60/20-33-22-03-07/35701461 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК «Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень та червень 2013р.», а також на акт Західної МДПІ м. Харкова від 22.01.2013р. № 47/22.1-07/35701461 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТПК «Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з платниками податків», на думку суду є безпідставним та необґрунтованим, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки а акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється. Крім цього, суд зазначає, що ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податків до бюджету то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, тобто діє принцип персональної відповідальності.
Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Також, у відповідності до ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
З огляду на вищевказане, суд наголошує, що оскільки на час взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з вищевказаним контрагентам, останній був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби, як платник податку на додану вартість, не мав податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїм контрагентом у позивача не було підстав.
Щодо посилання представника відповідача, в судовому засіданні, на відсутність у ТОВ «ТПК «Нова» трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, земельних ділянок, як на підставу порушення податкового законодавства, то в даному випадку, суд погоджується з доводами позивача, що Смілянська ОДПІ в акті перевірки від 02.12.2013р. № 617/23-04-17/НОМЕР_2 сама спростовує ці твердження. Так, на ст. 23 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначено, що чисельність працюючих в ТОВ «ТПК «Нова» в 1-му півріччі 2013р., згідно даних 1 ДФ складає 14 осіб, із середньою заробітною платою 1175,89грн. підприємство має статутний фонд у розмірі 800 000,00грн.
Крім цього, у відповідності до матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ТПК «Нова» на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 1400,4кв.м. по пров. Метізному, 10, що в м. Харкові, а також встановлено, що ТОВ «ТПК «Нова» орендує земельну ділянку загальною площею 1508,9кв.м.
Реальність здійснення вищевказаних господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТПК «Нова» (по виконанню умов договору поставки від 07.01.2013р. № 01-07/01-2013) підтверджується також наданими позивачем копіями договорів укладених останнім з ТОВ «Альма», ТОВ «Профіт Електро», ТОВ «Торговий Дім «Світло», ТОВ «Вольт Ампер», ТОВ «Сейм-93», ФОП ОСОБА_5, ТОВ ВКП «Житомирпромелектро», ПП «Елема і КП», ПП «Промпостач-К», ПП Технотон Енерго», ПП «ВКФ «Електро-Альтернатива», ТОВ «ТПП «Технолікс», ТОВ «Донсвітенерго», ФОП ОСОБА_6, ТОВ Арктика-ТРейд», ПП Стройелектро», ТОВ «Електро-Крамниця», рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, а також виписками по банківських рахунках щодо оплати зазначених договорів (том №1, а.с.95-240, том № 2, а.с.1-129).
Із вказаних вище документів достовірно вбачається, що придбане позивачем у ТОВ «ТПК «Нова» у березні та червні 2013р. обладнання і матеріали промислово-технічного призначення в асортименті було реалізоване ФОП ОСОБА_1 вищевказаним контрагентам покупцям.
Таким чином, оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТПК «Нова», суд дійшов висновку, що сума витрат понесених в зв'язку з придбанням вказаних товарів була правомірно включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в податкових деклараціях з ПДВ за березень та червень 2013р.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу (ч.1 ст. 71 КАС України).
Тобто, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013р. № 0005221702 він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими, а вказане повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 23.12.2013 р. № 0005221702 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з податку на додану вартість за основним платежем 20442 грн. 65 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 5110 грн. 65 коп.
Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя С.М. Гарань
Повний текст постанови виготовлений 28 липня 2014 року.