15 липня 2014 р.справа № 808/5765/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі 808/5765/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним формулювання у висновку Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 16.02.2012 №40/с: "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зобов'язати Військово-лікарську комісію ГУМВС України в Запорізькій області повторно розглянути причинний зв'язок травм в свідоцтві про хворобу від 16.02.2012 №40/с, на підставі всієї медичної документації, зобов'язати військово-лікарську комісію ГУМВС України в Запорізькій області внести виправлення в свідоцтво про хворобу №40/с від 16.02.2012, зазначивши його наступним чином: "Травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків".
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні позивач доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі.
Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Прийнявши справу до провадження та розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про його публічно-правовий характер. Проте, колегія суддів із зазначеним погодитись не може.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Справа адміністративної юрисдикції, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зважаючи на відсутність у діючому законодавстві поняття публічно-правового спору, його наявність визначається виходячи з критеріїв суб'єктного складу правовідносин, становища суб'єктів у правовідносинах, методу регулювання правовідносин та характеру домінуючого інтересу у правовідносинах.
Вжитий у Кодексу адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Як вбачається з маті реалів справи, предметом спору є дії медичних працівників військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України під час складання інформаційної довідки про умови праці працівника, акту розслідування професійного хронічного захворювання, повідомлення про професійне захворювання третьої особи - Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначена у "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України віл 25 серпня 2004 року №1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
Згідно із пунктами 68 -74 вказаного Порядку, усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується Міністерством охорони здоров'я України. Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13. Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з професійної патології міста (області, Автономної Республіки Крим), завідуючого відділенням професійної патології міської (обласної, Автономної Республіки Крим) лікарні. Спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворювань, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівників цих закладів. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку. Отже, інвалідність як міра втрати здоров'я та причинний зв'язок з умовами праці інваліда визначається шляхом експертного обстеження спеціалістами спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів.
Таким чином, порушуючи питання визнання протиправними дії посадових осіб Військово-лікарської комісії Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, позивач має за мету вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов'язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Крім того, слід зазначити, що у даному випадку посадові особи військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області не виступають у статусі суб'єктів владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділені можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах.
Відтак, між сторонами існує спір про право, який має приватно-правовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати, провадження у справі - закрити.
Керуючись 195-196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі 808/5765/13-а - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, третя особа - Головне управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправним частини рішення та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення тексту ухвали.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко