15 липня 2014 рокусправа № 804/14676/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області було залишено без розгляду в зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду для оскарження дій відповідача. В даному випадку, позивачем оскаржуються дії Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з період з 01.01.1996 року по 31.12.1998 року на загальну суму 1301 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Криничанському районі перебував пенсіонер - ОСОБА_1 й отримав професійне захворювання на підприємтві Рудоуправління ім.Комінтерна, правонаступником якого стало Відкрите Акціонерне Товариство "Криворізький залізорудний комбінат".
Згідно довідки №1004 від 23.09.1999р., виданої "Криворізьким державним залізорудним комбінатом", ОСОБА_1 дійсно працював в Рудоуправлінні ім.Комінтерна в період з 15.10.1944 по 07.03.1954 на підземних роботах та був зайнятий повний робочий день. У зв'язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 було звільнено з посади гірничого майстра 07.03.1954р.
Відповідно до протоколу №38 засідання комісії по призначенню пенсій по державному соціальному страхуванню при виконкомі Жовтневої районної ради депутатів трудящих Дніпропетровської області 27.01.1954 року ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з профзахворюванням, отриманим в РУ ім. Комінтерна, стаж роботи на якому становив 9 років, 2 місяці та 29 днів.
Згідно із довідок-розрахунків, наданих позивачем ОСОБА_1 була призначена та виплачувлась пенсія по інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням у 1996-1998р.
Суми пенсійних виплат, що підлягали відшкодуванню за регресною вимогою, були зазначені у щомісячних списках виплачених пенсій. На підставі списків виплачених пенсій та у відповідності до розділу 3 Інструкції на адресу відповідача було направлено претензії про сплату регресних вимог за спірний період, зокрема:
-претензія від 05.03.1997р. на суму 463, 52 грн. щодо сплати регресних вимог за 1996 рік, відшкодуванню підлягає 413грн.;
-претензія від 26.06.1997р. на суму 124, 32 грн. щодо сплати вимог за 1 квартал 1997 року, відшкодуванню підлягає 111 грн.;
-претензія від 09.02.1998р. на суму 372, 96 грн. щодо сплати вимог за 2-4 квартал 1997 року, відшкодуванню підлягає 333грн.
У зв'язку з тим, що підприємство не відшкодувало регресні вимоги за вказаними претензіями, тому органом ПФУ було направлено претензію від 08.07.1998р. на загальну суму 1079 грн., в тому числі: сума до відшкодування за 1996 рік в розмірі 413 грн, за 1997 рік в розмірі - 444 грн., за 1-2 квартал 1998 року в розмірі - 222 грн.
Також відповідачу була направлена претензія від 01.10.1998р. на суму 111 грн. щодо сплати вимог за 3 квартал 1998 року, претензія від 04.01.1999р. на суму 111 грн. щодо сплати вимог за 4 квартал 1998 року.
07.09.2001р. орган Пенсійного фонду України направив на адресу відповідача лист №04/1847 про підписання акту звірення загальної суми заборгованості по регресним вимогам.
27.02.2002р. позивач звернувся із позовом щодо стягнення заборгованості із відповідача за період з 01.01.1999р. по 01.04.2001р. до Господарського суду Дніпропетровської області, проте ухвалою від 11.03.2002р. №В-1/457 даний позов було залишено без розгляду.
Таким чином, позивач знав про порушення своїх прав та міг скористатися правом на оскарження дій та бездіяльності відповідача та фактично вже скористався своїм правом на оскарження дій відповідача у суді.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
Доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності у відповідності до вимог статті 83 Цивільного кодексу Української РСР, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, є безпідставними, оскільки не стосуються відносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина, як зазначено в нормі вищевказаної статті.
Тому, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом та необґрунтованість вимог апеляційної скарги, суд не вбачає підстав для її задоволення та зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 199, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області- залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський