12 червня 2014 рокусправа № 804/2937/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представників позивача - Решетняк Наталії Валеріївни, Наконечної Тетяни Миколаївни,
представника відповідача - Рябоконь Сергія Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що є правонаступником Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби,
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Представник ТОВ "СИНТИЗ" 25 лютого 2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень. Просив скасувати ППР: № 0000022220 від 21.09.2012р., згідно якого ТОВ "СИНТИЗ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163113 грн.; № 0000012220 від 21.09.2012р., згідно якого ТОВ "СИНТИЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватного підприємства у розмірі 1196851 грн.; № 0000032220 від 21.09.2012р., згідно якого ТОВ "СИНТИЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 418756 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на Законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року даний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що нікчемність правочину має бути встановлена законом, а не актом перевірки.
Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем завищено податковий кредит за лютий 2011 року на загальну суму 89769грн. (ввізне мито) через не правомірне віднесення до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за лютий 2011 року, рядок 12.1 «ПДВ, сплачений митним органом» завищеної суми ПДВ. Також, посилається на нікчемність правочинів з контрагентами.
На апеляційну скаргу подано заперечення та доповнення до заперечень, в яких представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що первинні документи були оформлені та подані до перевірки відповідно до норм законодавства. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків. За результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, активів приймання) та порядок їх обліку в бухгалтерському та податковому обліку. Первинні документи оформлені у відповідності з вимогами ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень не було висловлено.
В судовому засіданні учасники процесу підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях проти апеляційної скарги та надали суду аналогічні пояснення (викладено вище).
В судовому засіданні в порядку ст. 55 КАС України здійснено заміну сторони правонаступником: відповідача Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби замінено Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "СИНТИЗ" зареєстроване Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області 18.12.2006 року. Податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "СИНТИЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.12р. За результатами перевірки складено акт від 10.09.2012 року № 409/222/34195668, яким встановлено порушення позивачем:
п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1127536 грн.;
п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ всього на загальну суму 328277 грн., та зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на загальну суму 163113 грн.;
абз. "г", пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. "а" п.171.2 ст.171, абз. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 2175,67 грн.;
абз.23 п.1.2, ч.2 п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.04, в результаті чого не оприбутковано грошових коштів у книзі розрахункових операцій 5527,25 грн.
Податковим органом на підставі вищезазначеного акту винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0000022220 від 21.09.2012р. згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163113 грн.;
№ 0000012220 від 21.09.2012р. згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватного підприємства у розмірі 1196851 грн.;
№ 0000032220 від 21.09.2012р. згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 418756 грн.
ТОВ "СИНТИЗ" мало господарські відносини з ТД "Тіара", ТОВ "Інтерсервіс-Постач", ТОВ "Ілтеріс", ПП "Ікспіріенс", ТОВ "ВКФ "Плутон-Трейд", ТОВ "Техпромінвестторг", ТОВ "Ривс", ТОВ "Феріт-Д", ТОВ "Дніпроспеціндустрія ЛТД", ТОВ "Компанія "Софтранс", ТОВ "Софтпорт". Відповідно до акту перевірки зазначено, що до перевірки ТОВ "Синтиз" не було надано договори з ТОВ "Ривс", ТОВ "Феріт-Д", ТОВ "Дніпроспеціндустрія ЛТД", ТОВ "Компанія "Софтранс", ТОВ "Софтпорт", матеріалів, які підтверджують факт транспортування або доставки товарів (товарно-транспортні накладні, тощо), сертифікати відповідності та книги реєстрації довіреностей. Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, актів приймання) та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.
Натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про можливість задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В порядку ст. 44 (п.44.1) Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З правового аналізу зазначених законодавчих норм колегія суддів робить висновок, що отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних за господарськими операціями з контрагентами.
Однак, в силу п. 201.12 ст. 201 ПКУ, у разі ввезення товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
В порушення п. 198.2 ст. 198 ПКУ позивачем віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2011 року суму ввізного мита (імпортного), а саме: у лютому 2011 року позивачем було придбано у нерезидента Компанія US STEEL обладнання для подрібнення та розмелення кам'яних матеріалів. Відповідно до ВМД ціна товару 1281127,68грн., ввідне мито 89768,94грн., ПДВ 2741614,32 грн. ((1281127,68грн. + 89768,94грн.) х 20%).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем завищено податковий кредит за лютий 2011 року на загальну суму 89769грн. (ввізне мито) через не правомірне віднесення до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за лютий 2011 року, рядок 12.1 «ПДВ, сплачений митним органом» завищеної суми ПДВ, в порушення п. 198.2 ст. 198 ПКУ та п. 201.12 ст. 201 ПКУ.
Таким чином, податкове повідомлення рішення № 0000022220 від 21.09.2012р. згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163113 грн. та № 0000012220 від 21.09.2012р. згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватного підприємства у розмірі 1196851 грн. - слід відкоригувати з урахуванням правильно зазначеної податковим органом суми ввізного мита в розмірі 89768,94грн., що відповідно для податкового повідомлення рішення № 0000022220 від 21.09.2012р. згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163113 грн. - буде дорівнювати 63 434.06 грн.; а для податкового повідомлення-рішення № 0000012220 від 21.09.2012р., згідно якого ТОВ "СИНТИЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватного підприємства у розмірі 1196851 грн. - буде дорівнювати 1 179 980,81грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковий орган не виносив податкового повідомлення-рішення з приводу не оприбуткування грошових коштів в книзі розрахункових операцій на суму 5527,25грн.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Правомірність рішень, дій відповідача в частині вимог щодо ввізного мита на суму 89768,94 - доведена. Податковим органом правильно донараховано податкові зобов'язання у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року на загальну суму 89769грн. через не правомірне віднесення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2011 року рядок 12.1 «ПДВ, сплачений митним органам» завищеної суми ПДВ.
Таким чином, судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведені обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття постанови з порушенням норм матеріального права та неправильного вирішення справи.
Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що є правонаступником Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 21.09.2012р., Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з податку на додану вартість в частині нарахування суми 63 434.06 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012220 від 21.09.2012р., Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з податку на прибуток в частині нарахування суми 1 179 980,81грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032220 від 21.09.2012р., Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна