"24" червня 2013 р. справа № 2а-5686/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2011 року у справі № 2а-5686/2011 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.08.2011р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у повній відповідності з вимогами ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", шляхом виключення періоду отримання допомоги по безробіттю, при визначенні коефіцієнту заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, застосувати оптимізацію до нового періоду та виплачувати в подальшому пенсію у відповідності з проведеним перерахунком; зобов'язати відповідача виплатити різницю, яка утворилася з 01.09.2005 року.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі Закон №1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року, визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття та порядок визначення їх розмірів (частини друга статті 5 Закону № 1058-IV).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону № 1058-IV. Абзацом першим частини першої цієї статті передбачено врахування для обчислення пенсії не лише заробітної плати, а й іншого доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Тобто при цьому законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 1 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці третьому частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за пенсією, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. При цьому закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку не пов'язана із наявністю у періоді, який за вибором пенсіонера може бути виключено, тих чи інших періодів одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. У абзаці третьому цієї частини статті 24 законодавець установив норму про включення до страхованого стажу періоду, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності).
Абзац п'ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV містить припис про врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 41 зазначеного Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ в межах встановленої законодавством максимальної їх величини, з якої сплачуються страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, а саме положення статей 24, 40, 41 Закону № 1058-IV, передбачало, з одного боку, включення до страхового стажу періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а з другого - допускало врахування для обчислення пенсій заробітної плати (доходу) починаючи з 1 липня 2000 року лише за даними з системи персоніфікованого обліку, з яких були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ (після 1 січня 2004 року) і внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (до набрання чинності Законом № 1058-IV).
Аналіз наведених норм Закону № 1058-IV в їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що допомога по безробіттю, яка за своєю суттю становить дохід, за змістом абзаців першого, п'ятого частини першої статті 40, пунктів 1, 2 статті 41 Закону № 1058-IV підлягає врахуванню при обчисленні пенсій, та оскільки така допомога за Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не становить об'єкт обкладання збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, то при визначенні заробітку (доходу) для обчислення пенсії за періоди перебування особи на обліку в центрі зайнятості застосовується нульовий дохід.
Таким чином, оскільки з доходу, який виплачується, як допомога у зв'язку з безробіттям не сплачувались страхові внески, а страховий стаж на цей період зарахований, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді Дніпропетровської області щодо врахування періодів перебування позивача на обліку в Центрі зайнятості з 10.01.2005 по 25.08.2005 та і проставлення за ці місяці нульової заробітної плати при визначення заробітної плати для обчисленні пенсії.
На користь обґрунтованості такого висновку свідчить і те, що лише Законом України від 14 травня 2013 року № 231-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії" (далі - Закон № 231-VII) законодавець вніс зміни до абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, надавши пенсіонерам можливість під час визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії виключати періоди одержання допомоги по безробіттю (до 60-ти календарних місяців страхового стажу незалежно від перерв, але не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі). Саме про запровадження такої можливості (суб'єктивного права) пенсіонерів уперше Законом № 231-VII відзначалося в супровідних документах парламенту до його проекту (реєстр. № 1117 від 2 квітня 2013 року).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України (постанова від 08.10.2013р. у справі №21-282а13), рішення якого, відповідно до ст.244-2 КАС України, є обов'язковими для виконання усіма судами України.
Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, а відповідно до ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав, суд апеляційної інстанції вважає за можливе залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2011 року у справі №2а-5686/2011 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров