Львівський апеляційний адміністративний суд
Іменем україни
18 травня 2009 року
№22а-4788/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді суддів при секретарі судового засідання
Старунського Д.М., Носа С.П., Шавеля Р.М., Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - комерційної фірми «Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД» на постанову господарського суду Чернівецької області від 25 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю - комерційної фірми «Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД» про стягнення заборгованості з відшкодування пенсії,
УПФ України у Першотравневому районі м. Чернівці 02.04.2007 року звернулося до господарського суду Чернівецької області з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ «ВКФ «Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД» заборгованість з відшкодування пенсій в сумі 98 355,60 гривень, призначених відповідно до ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою господарського суду Чернівецької області від 25 грудня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Чернівецький деревообробний комбінат» на користь управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі заборгованість по виплаті і доставці пільгових пенсій в розмірі 98 355,60 гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТзОВ «ВКФ «Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Чернівецької області від 25 грудня 2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова не відповідає фактичним обставинам справи та при її прийнятті було порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що заборгованість з відшкодування пенсій в сумі 98 355,60 гривень є необґрунтованою, оскільки пенсії повинні були бути призначені не відповідно до ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відповідно до ст..100 цього Закону.
Представники відповідача в судовому засіданні заявлені в апеляційній скарзі вимоги підтримують та просять їх задоволити.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнав та просить відмовити в її задоволенні, а постанову господарського суду Чернівецької області від 25 грудня 2007 року залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «ВКФ «Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД» перебуває на обліку в УПФ України у Першотравневому районі м. Чернівці і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до протоколів призначення пенсій громадян ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16, які працювали на підприємстві відповідача, призначено пільгову пенсію згідно пунктів "б" - "з" ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ.
Пенсійний фонд України з січня 2005 року по грудень 2007 року виплатив вказаним громадянам пільгову пенсію у сумі 98 355,60 грн., що підтверджується довідками Укрпошти та відділень банків. Дані кошти відповідачем не компенсовані.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Порядок внесення підприємствами та організаціями плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій встановлено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 року.
Законом №400/97-ВР передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст..1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст..4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений ст..2 цього Закону.
Відповідно суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у пп..2.1.1 п.2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до аб.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Абзац 5 п.2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, який з 01.01.2006 року стосується і осіб, пенсії, яким призначені відповідно до п.п. «б» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, а тому не звільняє підприємства, зазначені у ст..1 (п.п.1, 2) Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити Пенсійному фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача, а тому позов задоволено правильно.
Твердження відповідача про застосування в даному випадку ст..100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІ є безпідставними, оскільки, згідно цієї статті особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Тобто, призначення пільгової пенсії за ст..100 Закону №1788-ХІ можливе лише в тому випадку, якщо громадяни працювали виключно до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, натомість представлені позивачем громадяни працювали і після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому їм правомірно було призначено пільгову пенсію за статтею 13 Закону №1788-ХІ.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - комерційної фірми «Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернівецької області від 25 грудня 2007 року у справі №13/94 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
Д.М. Старунський
Судді
С.П. Нос Р.М. Шавель