19 лютого 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді:
Баранник Н.П. (доповідач),
суддів: при секретарі: за участю: представника позивача: представника відповідача:
Юхименка О.В., Бишевської Н.А., Красота А.О., Бичкова В.В., Кекуатової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 р. у справі № А9/233-07
за позовом
ОСОБА_1
до про
ОСОБА_2, визнання протиправними дій ОСОБА_2, зобов'язання утриматися від вчинення дій щодо відмови в прийнятті податкових векселів,
В жовтні 2007р. ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про: 1) визнання протиправними вимог ОСОБА_2 (далі по тесту відповідач) під час митного оформлення товарів щодо надання довідки органів державної податкової служби про те, що суб'єкт господарювання на момент митного оформлення не має податкових векселів, які непогашені у строк; 2) визнання нечинною Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № НОМЕР_1 від 24.09.2007р.; 3) зобов'язання утриматися від вчинення дій щодо відмови в прийнятті від позивача податкового векселя (векселів) на суму податкового зобов'язання із сплати ПДВ при митному оформленні поліетилентерефталату за контрактом № 1637 від 16.08.2007р., у зв'язку з ненаданням позивачем довідки органів державної податкової служби про те, що суб'єкт господарювання станом на момент митного оформлення не має податкових векселів, непогашених у строк.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007р. у справі № А9/233-07 позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що на час оформлення Картки відмови законодавством був врегульований порядок взаємодії митних органів і органів державної податкової служби під час проведення звіряння даних щодо погашення векселів, виданих під час митного оформлення імпортованих товарів. Зазначений порядок не тільки не встановлює умовою наявності права у суб'єкта господарювання на видачу податкових векселів в залежність від видачі довідки органами державної податкової служби, а й виключає участь суб'єкта господарювання в отриманні такої довідки від податкової служби та наданні органам митної служби відповідної інформації. Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача на майбутнє утриматися від вчинення певних дій суд дійшов висновку, що така вимога цілком узгоджується із способами захисту порушеного права, визначеними п.3 ч.2 ст. 162 КАС України, і тому також підлягає задоволенню.
Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що на момент оформлення спірної Картки відмови законодавством не було визначено порядку електронного обміну інформацією між податковими та митними органами щодо переліку платників податків, які мають податкові векселі не погашені у строк. Тому, до 03.10.2007р. митниця цілком правомірно вимагала від суб'єкта господарювання надання необхідну інформацію з податкової. Також, на думку відповідача, суд не мав права на майбутнє зобов'язувати митні органи утриматися від вчинення певних дій, оскільки митне оформлення та митний контроль здійснюються щодо конкретних товарів, які переміщуються через митний кордон України, крім того не можливо стверджувати про необхідність захисту прав та інтересів, порушення яких може мати місце у майбутньому.
Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007р. у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог.
Представник позивача під час апеляційного розгляду справи наполягав на залишенні апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та поясненнями сторін, позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, якого взято на облік ОСОБА_2, згідно облікової картки № 11000/1/06/110293 та зареєстровано як платника податку на додану вартість згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997р., із присвоєнням індивідуального податкового номеру 311583604024.
Позивач за контрактом № 1637 від 16.08.2007р., який укладений з ОСОБА_3 (Росія), є покупцем товару - поліетилентерефталату, який регулярно переміщує через митний кордон України.
21.09.2007р. позивачем на підставі вантажної митної декларації (далі по тексту ВМД) № 110000001/7/138545 заявлено відповідачу до митного оформлення товар - поліетилентерефталат «ТВЕРПЭТ» марка «б» у гранулах - 1 220 000 кг, виробник ОСОБА_4, Російська Федерація, який надійшов на його адресу згідно контракту № 1637 від 16.08.2007р..
Сплату податку на додану вартість при ввезенні товару позивачем було відстрочено шляхом видачі податкового векселю.
В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем відмовлено, про що видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № НОМЕР_1 від 24.09.2007р. (далі Картка відмови).
Підставою відмови зазначено: неможливе застосування вексельної форми сплати ПДВ у зв'язку з відсутністю інформації ДПІ про непогашені у строк податкові векселі на момент митного оформлення ПКМУ №1077 від 30.08.07, ПКМУ №1104 від 01.10.97.
Позивач вважає відмову такою, що суперечить нормам законодавства, в зв'язку з чим оскаржує її та безпосередньо вимоги про надання довідки органів ДПІ про відсутність податкових векселів, непогашених у строк, в судовому порядку.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до п. 3 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12.12.2005р., у Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
В даному випадку причиною відмови у митному оформленні товару була відсутність довідки органів державної податкової служби про те, що на момент митного оформлення позивач не має податкових векселів, непогашених у строк.
Згідно з п.11.5. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.
В п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104, передбачено, що податковий вексель може бути видано лише особою, яка є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»; зареєстрована як платник податку на додану вартість згідно із статтею 9 зазначеного Закону та внесена до реєстру платників податку на додану вартість; має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість; не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.
Порядком не зазначено, яким чином повинна бути підтверджена інформація про відсутність у суб'єкта господарювання на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк. В той же час, в п. 21 передбачено, що облік податкових векселів здійснюється органами митного контролю та державними податковими адміністраціями (інспекціями).
Відповідно до п. 25 Порядку, контроль обліку податкових векселів здійснюють органи державної податкової служби на підставі даних, одержаних від органів митного контролю, податкових декларацій та платіжних документів на сплату сум податку на додану вартість за оплаченими векселями.
Колегія суддів вважає цілком правомірним висновок суду першої інстанції з посиланням на положення Порядку обміну інформацією щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів для забезпечення звірки, затвердженого спільним наказом ДПАУ та ДМСУ № 494/383 від 08.07.2004р., з приводу того, що на час оформлення оскаржуваної Картки відмови законодавчо вже був врегульований порядок взаємодії митних органів і органів державної податкової служби під час проведення звіряння даних щодо погашення податкових векселів, виданих під час митного оформлення імпортованих товарів.
Необхідно врахувати, що положення вказаного спільного наказу не встановлюють можливості отримання інформації будь-якими третіми особами, до яких відноситься і позивач.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», і це підтверджується наявним в справі свідоцтвом платника ПДВ.
Даних, що позивач знаходиться у переліку платників податків, що мають податкові векселі, не погашені в строк, відповідач суду не надав.
Таким чином, посилання відповідача в Картці відмови на відсутність інформації ДПІ про не погашені у строк податкові векселі, а отже, і неможливість застосування платником ПДВ вексельної форми оплати на дату митного оформлення свідчить про протиправність такої відмови, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, чого не передбачено законодавством.
Вимоги митних органів щодо надання будь-яких довідок про порядок погашення податкових векселів не передбачено нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, дав належну юридичну оцінку наявним у справі доказам, та обґрунтовано застосував норми матеріального права при вирішенні позовних вимог щодо визнання нечинною Картки відмови відповідача та визнання протиправними вимог відповідача про надання довідки ДПІ про непогашені у строк податкові векселі на момент митного оформлення.
Висновки суду першої інстанції щодо протиправності вимог відповідача, і як наслідок цього, необхідності визнання нечинною Картки відмови, відповідають фактичним обставинам справи та матеріалам справи, а тому суд в цій частині позову прийняв законне рішення.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача утриматися від вчинення дій щодо відмови в прийнятті від позивача податкового векселя (векселів) на суму податкового зобов'язання із сплати ПДВ при митному оформленні поліетилентерефталату за контрактом № 1637 від 16.08.2007р., з підстав ненадання довідки органів державної податкової служби про відсутність податкових векселів, непогашених у строк, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога цілком узгоджується із способами захисту порушеного права, визначеними п.3 ч.2 ст. 162 КАС України.
Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналізуючи дану норму, можна стверджувати, що особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом вже порушених прав . Встановлення тих чи інших зобов'язань для відповідача на майбутнє протирічить принципам діяльності адміністративних судів і є втручанням у діяльність відповідача.
Митне оформлення і митний контроль здійснюються щодо конкретних товарів, що переміщуються через митний кордон України. На митні органи покладено функції із здійснення митного контролю за переміщенням товарів, дослідження та витребування документів, необхідних для здійснення митного оформлення, з урахуванням обставин, що склалися на день переміщення товару через митний кордон .
Крім того, суд вирішує спір по суті заявлених вимог керуючись нормами законодавства, діючого саме на момент виникнення та вирішення спірних правовідносин, а тому судове рішення не може змінювати або зменшувати кола правових можливостей для аналогічного питання у майбутньому.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції в частині задоволення зазначених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких вимог.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007р. у справі № А9/233-07 скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_2 утриматися від вчинення дій щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 податкового векселя (векселів) на суму податкового зобов'язання із сплати ПДВ при митному оформленні поліетилентерефталату за контрактом № 1637 від 16.08.2007р., у зв'язку з ненаданням позивачем довідки органів державної податкової служби про те, що суб'єкт господарювання станом на момент митного оформлення не має податкових векселів, непогашених у строк.
В задоволенні цієї частини позовних вимог - відмовити .
В іншій частині постанову залишити без змін .
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
В повному обсязі постанову виготовлено 01.07.2009р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: О.В. Юхименко
Н.А. Бишевська