Справа № 464/5989/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 22-ц/783/232/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.
Категорія: 19
23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Копняк С.М., Тропак О.В.,
секретаря Олексіва О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 серпня 2013 року у справі за позовом ПрАТ «МТС Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В липні 2013 року позивач ПрАТ «МТС Україна» звернулось в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість у сумі 1235,78 грн. та судовий збір - 229,40 грн. В обґрунтування вимог покликається на те, що 5 квітня 2011 року між ПрАТ «МТС Україна» та відповідачкою укладено Договір про надання безпроводового доступу до мережі інтернет № 5384130/1.12269872 та Додаткову угоду до нього. Відповідно до п.п. 2.2, 4.1, 4.3 Договору про надання безпроводового доступу до мережі інтернет та Умов користування послугою безповодового доступу до мережі інтернет відповідачка зобов'язалась користуватися послугою безпроводового доступу до мережі інтернет у повній відповідності до умов Договору та Умов користування, сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу та своєчасно оплачувати рахунки за надану послугу, у свою чергу ПрАТ «МТС Україна» зобов'язане надавати послугу відповідно до умов цього Договору, Умов користування і тарифів. Пунктом 3.1 та п. 9.4 Умов користування передбаченого право ПрАТ «МТС Україна» тимчасово обмежити надання послуг у разі несплати рахунків, перевищення передбаченого ліміту користування послугою, а також у разі повного використання абонентом суми внесеного авансу. Внаслідок несплати рахунків відповідачкою, на підставі п. 3.1. та 2.1.2.1. Договору надання послуг було призупинено. 17.04.2012 року їй направлено попередження про наявність заборгованості і про можливість припинення Договору у випадку непогашення заборгованості. Так, як відповідачка не реагує на їх попередження, просить стягнути з неї допущену заборгованість.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» 1235,78 грн. заборгованості та судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Рішення суду оскаржила відповідачка - ОСОБА_2 Зазначає, що позивачем не надано розмірів встановлених тарифів за послуги, чим її було позбавлено можливості з'ясувати обґрунтованість та правильність розміру суми стягнення та з'ясувати існування вказаного боргу. Стверджує, що борг був нарахований після припинення надання послуги та не враховано погашення нею заборгованості у розмірі 126 грн., тому вважає, що вимога щодо нарахування санкції в розмірі 2,50 грн. протягом 730 днів після припинення договору не відповідає нормам цивільного законодавства. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 серпня 2013 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони повідомлені належним чином (а.с. 232, 234) в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що між ПрАТ «МТС Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 5384130/1.12269872 від 05.04.2011 року про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з використанням цифрового стільникового радіозв'язку (а.с. 4-5) та додаткову угоду № 4924932 до договору про надання безпроводового доступу до мережі інтернет № 5384130/1.12269872 від 05.04.2011 року (а.с. 6).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.5 Додаткової угоди відповідачка погодилася не припиняти основний Договір протягом 730 календарних днів. Крім того, передбачено, що у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг період дії основного договору продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг було призупинено. В разі дострокового припинення Основного договору, в тому числі з ініціативи ПрАТ «МТС Україна» в разі несплати щомісячних рахунків за надані послуги, відповідачка зобов'язується сплатити договірну санкцію в розмірі 2,10 грн., за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії основного договору, а відтак сума заборгованості відповідачки згідно розрахунку № С 1.12269872/07 (а.с. 9) складає 1358,78 грн.
25 липня 2012 року відповідачці була відправлена письмова претензія з проханням терміново погасити прострочену заборгованість з розрахунком (а.с. 8-9), проте після цього заборгованість була сплачена лише частково в сумі 123 грн., що підтверджується квитанцією від 02.08.2012 року, термінал № 24395 (а.с. 23).
Відповідно до ст. 546 ЦК України та п.п. 1.1. і 1.3. Додаткової угоди до договору, укладеного між сторонами, при достроковому припиненні Основного договору до витікання 365 календарних днів від дати підписання Додаткової угоди до нього (період дії Основного договору продовжується на весь строк, на час якого надання послуг було призупинено), відповідачці була нарахована договірна санкція у сумі 1235,78 грн.
Дана сума заборгованості нарахована правильно, що підтверджується поданим на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунком (а.с. 47-49, 51).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що з відповідачки слід стягнути заборгованість у сумі 1235,78грн. та судовий збір у розмірі 229, 40 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано погашення нею заборгованості у розмірі 126 грн. не заслуговує на увагу, оскільки таке документально не підтверджено.
Решта доводів апеляційної скарги базуються на припущеннях і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Копняк С.М.
Тропак О.В.