Ухвала від 24.07.2014 по справі 2а-37/11/1505

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

24 липня 2014 року м. Київ К/800/39991/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Весельська Т.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 30 грудня 2011 року. Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 30 грудня 2011 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково - постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про часткове задоволення позову. Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 6 липня 2008 року по 14 червня 2011 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України 22 липня 2014 року надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій ставиться питання про скасування зазначених судових рішень, з огляду на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуально права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Втім, відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 214 КАС України, незалежно від поважності причини пропуску строку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

Тож, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду із касаційною скаргою після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним рішенням законної сили, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення підвищення до пенсії дитині війни, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ф. Весельська

Попередній документ
39924988
Наступний документ
39924991
Інформація про рішення:
№ рішення: 39924990
№ справи: 2а-37/11/1505
Дата рішення: 24.07.2014
Дата публікації: 29.07.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: