10 липня 2014 року м. Київ К/9991/5529/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011
у справі № 2а/0270/3884/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
третя особа Державна податкова адміністрація України у Вінницькій області
про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Вінниці) №0006391721 від 05.05.2011, №006971721 від 19.07.2011, зобов'язати відповідача провести реєстрацію позивача платником податку на додану вартість.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006391721 від 05.05.2011, №006971721 від 19.07.2011. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці та ДПА України у Вінницькій області просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 06.04.2011 по 12.04.2011 було проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 23.07.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №1594/1721/НОМЕР_1 від 19.04.2011.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.2 п. 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 №79, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період, що перевірявся, в сумі 32333,00 грн.
На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення №0006391721 від 05.05.2011, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 32333,00 грн. та застосовано до неї штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8084,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Вінниці було винесене податкове повідомлення-рішення №0006971721 від 19.07.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язанню позивача до 72077,00 грн. за основним платежем та 18019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи часткового позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Судами зазначено, що відповідачем взято загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» з урахуванням ПДВ, в результаті чого, податковий орган дійшов висновку про перевищення граничного рівня 300000,00 грн. та донарахував зобов'язання з податку на додану вартість.
Під час розгляду справи судами встановлено, що при здійсненні розрахунку загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» без урахування ПДВ, як це визначено пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», ця сума становить 274524,80 грн. (343156,00 грн. - 20%).
Враховуючи, що позивач не перевищив загальну суму в 300000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», то судами вірно зазначено, що підстав здійснювати нарахування податку на додану вартість за період з серпня 2008 року по березень 2009 року у податкового органу не було.
Щодо встановленого під час перевірки перевищення позивачем загальної суми в 300000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» в 2010 році, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що таке перевищення дійсно мало місце. Однак, враховуючи, що загальна сума зобов'язань з ПДВ визначена відповідачем в одному податковому повідомленні-рішенні, жодного розрахунку сум, включених в дане рішення не надано, то виокремити суму зобов'язання за 2008-2009 роки неможливо, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 №0006391721 підлягає скасуванню повністю.
Податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 у №00069771721 прийнято ДПІ м. Вінниці на підставі рішення про результати розгляду ДПА у Вінницькій області первинної скарги від 08.07.2011 №14412.
Відповідно до вказаного рішення ДПА у Вінницькій області вважає, що перевищення граничного рівня 300000,00 грн. відбулося 20.02.2009 і починаючи з 12.03.2009 (по закінченню 20-денного терміну подачі заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість) позивач несе обов'язки з нарахування та сплати податку на додану вартість, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Враховуючи, що суди дійшли висновку про те, що в період з серпня 2008 року по березень 2009 року позивач не перевищив загальну суму в 300000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», то відповідно Ддержавна податкова адміністрація України у Вінницькій області помилково вважає, що починаючи з 12.03.2009 позивач несе обов'язки з нарахування та сплати податку на додану вартість.
Судами вірно зазначено, що лише перевищивши в 2010 році загальну суму в 30000,00 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України «Про податок на додану вартість», позивач зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість.
Отже, позовна вимога про зобов'язання ДПІ у м. Вінниці провести реєстрацію позивача платником податку на додану вартість не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 183.8 ст. 183 Податкового кодексу України орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 цього Кодексу.
Згідно з п. 183.9 ст. 183 Податкового кодексу України у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.
Таким чином, вирішення питання про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість належить до виключної компетенції органів державної податкової служби, тому суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниці та Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров