"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/26216/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ),
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 095-26-55-17-1 від 17.10.2013 року (далі - ППР № 095-26-55-17-1) щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нарахування штрафних санкцій за допущені порушення.
На обґрунтування позову зазначила, що у декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік від 30.04.2013 року нею була зазначена сума доходу з продажу корпоративних прав (частки статутного капіталу ТОВ «Пирятинський делікатес»), у розмірі 22 500 000,00 грн.
До зазначеної декларації були надані документи, які підтверджують попереднє придбання корпоративних прав шляхом наповнення статутного капіталу ТОВ «Пирятинський делікатес» коштами в тій же сумі, що виключає позитивне значення інвестиційного прибутку, з якого сплачується податок з доходу фізичних осіб.
17 лютого 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволений.
ППР № 095-26-55-17-1 скасоване.
Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 було відчужено за собівартістю 90% часток статутного капіталу ТОВ «Пирятинський делікатес», у зв'язку з чим за зазначеною операцією з інвестиційними активами прибуток не виникає, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим платником податків від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю.
22 квітня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, 3.09.2013 року був складений акт перевірки.
17 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №095-26-55-17-1 щодо збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нарахувала штрафні (фінансові) санкції за виявлені порушення, що передбачено п. 167.1 ст. 167, пп. 170.2.1 та пп.170.2.6 п.170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_2 занизила суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.
Підставою для збільшення ОСОБА_2 зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб було відображення нею у декларації про майновий стан та доходи за 2012р., поданої до ДПІ 30.04.2013 року, суми доходу від продажу інвестиційного активу, а саме купівлі - продажу частки статутного капіталу ТОВ «Пирятинський делікатес» на загальну суму 22 500 000,00 грн., з якої на думку податкового органу не був сплачений відповідний податок.
Відповідно до протоколу зборів засновників (учасників) ТОВ «Пирятинський делікатес» № 1 від 29.09.2009 року засновниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 утворене ТОВ «Пирятинський делікатес» та затверджений статутний капітал товариства, у розмірі 65 000,00 грн., з рівними частками учасників.
Згідно з протоколом зборів засновників (учасників) ТОВ «Пирятинський делікатес» №5 від 16.02.2010 року статутний капітал був збільшений до 5 000 000,00 грн. за рахунок рівних додаткових внесків учасників, частки учасників не змінились, а відповідно до протоколу зборів № 7 та № 7/1 від 6.05.2010 року ОСОБА_3 вийшов зі складу учасників ТОВ «Пирятинський делікатес» і ОСОБА_2 стала єдиним учасником товариства. Статутний капітал становив 15 000 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу.
На підставі протоколу зборів засновників (учасників) цього ж Товариства №8 від 31.05.2010 року статутний капітал товариства був збільшений до 25 000 000,00 грн. за рахунок додаткових внесків ОСОБА_2, як єдиного учасника.
Відповідно до квитанцій (платіжних доручень) ОСОБА_2 внесла до статутного фонду ТОВ «Пирятинський делікатес» кошти, у розмірі 25 000 000,00 грн.
Згідно з протоколом Зборів засновників (учасників) ТОВ «Пирятинський делікатес» №29 від 2.03.2012 року та договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі від 5.03.2012 року, ОСОБА_2 продала 90% статутного капіталу товариства, загальною номінальною вартістю 22 500 000,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що ОСОБА_2 отримала дохід від продажу інвестиційних активів, у розмірі 22 500 000,00 грн.
Відповідно до пункту «а» пп. 170.2.7. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України термін «інвестиційний актив» означає корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податків коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Відповідно до пп. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п. 163.2 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.
Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток, отриманий від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2 і пп. 165.1.40 п. 165.1ст. 165 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Податкового кодексу України для нерезидентів).
Відповідно до пп. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України, у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.
Згідно з пп. 170 2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 -170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).
Суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову на підставі відсутності доказів, які б підтверджували витрати ОСОБА_2 на придбання часток у статутному капіталі ТОВ «Притянський делікатес», оскільки відповідно до квитанції, а також платіжних доручень ОСОБА_2 витратила кошти для придбання корпоративних прав і суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що так як ОСОБА_2 були відчужені за собівартістю 90% часток статутного капіталу Товариства за зазначеною операцією з інвестиційними активами, інвестиційний прибуток не виникає, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю.
Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва про задоволення позову є такою, що ґрунтується на матеріалах адміністративної справи.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, а тому, воно підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без зміни, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Юрченко В.П.