"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/46246/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012
у справі № 2а-18299/11/2670
за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці (правонаступник - Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби)
до Приватного підприємства «Україна-Румунія Сорілі»,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемо»
про стягнення коштів,
Державна податкова інспекція у м. Чернівці (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби) (надалі - позивач, ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Приватного підприємства «Україна-Румунія Сорілі» (надалі - відповідач 1, ПП «Україна-Румунія Сорілі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемо» (надалі - відповідач 2, ТОВ «Едемо»), у якому просила суд визнати правочин, укладений між ПП «Україна-Румунія Сорілі» та ТОВ «Едемо» недійсним; стягнути з ПП «Україна-Румунія Сорілі» в дохід держави кошти, отримані за недійсним правочином у розмірі 240 000,00 грн.; стягнути з ТОВ «Едемо» в дохід держави кошти отримані за недійсним правочином у розмірі 240 000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у задоволенні адміністративного позову ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Письмових заперечень відповідача на касаційну скаргу позивача до суду не надходило.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Україна-Румунія Сорілі» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 31.01.2011.
За результатами перевірки позивачем складено акт від 30.03.2011 № 814/23-2/35960452, згідно висновків якого відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені відхилення між податковим зобов'язаннями ПП «Україна-Румунія Сорілі» та податковим кредитом ТОВ «Едемо».
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивачем пред'явлені передчасно, баз проведення необхідних дій, зокрема, перевірок відповідачів.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем не проводилась виїзна перевірка дотримання відповідачем 2 вимог податкового законодавства, документи не досліджувалися, а акт перевірки відповідача 1 не містить жодних посилань на укладення відповідачами спірної угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що проведення перевірки відповідачів дало б змогу отримати докази укладення між ними спірної угоди, яка є предметом спору. При цьому, отримання доказів укладення відповідної угоди є передумовою для звернення до суду з позовом про визнання її нікчемною та застосування відповідних наслідків.
А відтак, суди попередніх інстанцій прийняли законні рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС через відсутність доказів, якими обґрунтовуються доводи позивача.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а-18299/11/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна