"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/68765/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2012
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012
у справі № 0670/3936/12
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про визнання відмови протиправною і зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС), у якому просила суд визнати протиправною відмову відповідача у визнанні податкового боргу безнадійним та списання його згідно з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 10.04.2007 №№ 0001961702010, 0001971702010, а також зобов'язати відповідача вчинити дії щодо визнання податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.04.2007 №№ 0001961702010, 0001971702010 безнадійним та списати його.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови визнати податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.04.2007 №№ 0001961702010, 0001971702010 безнадійним та списати його та зобов'язано відповідача вчинити дії щодо визнання податкового боргу позивача, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10.04.2007 №№ 0001961702010, 0001971702010 безнадійним та списати його.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 10.04.2007 № 0001961702010, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 750,00 грн. та від 10.04.2007 № 0001971702010, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3 945,63 грн., оскаржувалися ФОП ОСОБА_4 у судовому порядку.
Постановою господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 у справі №1/108-НА позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 10.04.2007 № 0001961702010 та від 10.04.2007 № 0001971702010 визнані протиправними та скасовані.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2008 у справі №22-а-7272/08, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України 10.05.2011, рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4
Разом з тим, з моменту набрання чинності судовим рішенням про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4, податковий орган не вжив жодних заходів щодо стягнення донарахованих сум податкових зобов'язань.
17.02.2012 позивач звернулася до ДПІ у м. Житомирі з проханням видати довідку про відсутність заборгованості перед бюджетом станом на 22.02.2012, однак листом від 24.02.2012 за вих. № 8641/10/24 його повідомлено про те, що за ним рахується податковий борг у сумі 11 921,84 грн.
05.03.2012 ФОП ОСОБА_4 звернулася до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу на підставі п.п. 2.1.3 п. 2.1 розділу ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 за № 1034, на що 20.03.2012 отримала відмову.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу не узгоджуються з правовими положеннями законів України, що регулюють спірне питання.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень абз. 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.
Пунктом 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За змістом п. 101.1 та п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Кодексу.
Виходячи з приписів зазначених правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що строк стягнення податкового боргу з позивача сплинув 12.12.2011, оскільки судове рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-7272/08 набрало законної сили 12.12.2008. Тому зазначений борг обґрунтовано визнано судами безнадійним та таким, що підлягав списанню.
При цьому, як правильно зазначили суди, відповідно до п. 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відтак, відмова відповідача по списанню позивачу безнадійного податкового боргу була протиправною.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 у справі № 0670/3936/12 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв
Судді:(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна