Номер провадження №11-кп/791/600/14 Головуючий в І інстанції : ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач: ОСОБА_2
2014 року липня місяця 25 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі: ОСОБА_5
З участю прокурора: ОСОБА_6
Обвинуваченого: ОСОБА_7
Захисника : ОСОБА_8 .
Потерпілих: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальне провадження № 12014230030000806 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 червня 2014 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,- в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч.2 ст.125 КК України до штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих доходів громадян у сумі 3400 грн.; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення. На підставі ст.75, п.2,п.3,п.4 ст.76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Застосовано відносно ОСОБА_7 п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнено від відбування призначеного покарання. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишено в силі до набрання вироком законної сили. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 6348,52 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати пов'язані з проведенням експертизи № 587 від 22.03.2014 року в сумі 737,88 грн.; №588 від 24.04.2014 р. в сумі 737,88 грн.; №300-х від 31.03.2014 р. в сумі 922,35 грн.; за проведення судово-медичної експертизи №75/257 від 24.03.2014 р. 110,70 грн., №84/258 від 28.03.2014 р. - 110,70 грн.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він 04.03.2014 року близько 02.30 год., знаходячись на АДРЕСА_1 , в ході сварки з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , за допомогою мисливської гладкоствольної рушниці, умисно, з метою заподіяння фізичної шкоди останнім, виконав в бік ОСОБА_10 та ОСОБА_9 постріли з вказаної вогнепальної зброї, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №75/257 від 24.03.2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також, ОСОБА_7 04.03.2014 року близько 02.30 год., знаходячись на АДРЕСА_1 , в ході сварки з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , умисно, за допомогою мисливської гладкоствольної рушниці, з метою заподіяння фізичної шкоди останнім, виконав в бік ОСОБА_10 та ОСОБА_9 постріли з вказаної вогнепальної зброї, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №84/258 від 28.03.2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому.
Так, санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд, в порушення вищевказаної статті КК України, засудив ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 3400 грн., тобто вийшов за межі санкції ч.2 ст.125 КК України.
Просить вирок суду змінити, постановити новий вирок, відповідно до якого призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.122 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.125 КК України - штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн., відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ст.76 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання на підставі п. «г» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році».
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 вважає вирок суду в частині задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 таким, який не відповідає закону у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Так потерпілі у своїх позовах не привели докази, які обґрунтовують розмір заявлених позовів, чим не виконали вимоги, передбачені ст.119 ЦПК України щодо змісту позовної заяви. Якщо позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 119, ст.120 ЦПК України, то позовна заява залишається без руху.
Крім того, з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стягнуто моральну шкоду у розмірі по 5000 грн. кожному. В обґрунтування розміру моральної шкоди, суд послався у вироку на спричинення потерпілим фізичної болі, душевних страждань та переживання, що на тривалий час порушило їх звичайний уклад життя. Ці висновки суд зробив на підставі припущень, а не доказів, тому вважає, що такі ознаки, як наявність душевних страждань та переживання, а також тривале порушення їх звичайного укладу життя підлягають виключенню із вироку, як не підтверджені доказами, а розмір моральної шкоди обом потерпілим необхідно зменшити.
Щодо стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 6348,52 грн., в яку входить відшкодування вартості пошкоджених речей, то відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. В позовній заяві потерпілого ОСОБА_9 міститься вимога щодо відшкодування реальної вартості втраченого майна, але на момент розгляду провадження в суді і постановлення вироку реальна вартість майна не була встановлена, доказів реальної вартості речей потерпілий ОСОБА_9 суду не надав та клопотання про її встановлення не заявляв.
Просить вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_9 і в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_10 змінити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування матеріальної шкоди на лікування в розмірі 488,52 грн., та моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, думку прокурора та захисника, які підтримали апеляції, обвинуваченого, який в судових дебатах та останньому слові просив задовольнити апеляції прокурора та захисника, потерпілого ОСОБА_9 який апеляції не підтримав, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні правопорушень, за якими його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 122, ч.2 ст.125 КК України, обґрунтовано доказами, які досліджено судом та ні ким не оспорюється.
Санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд, в порушення вищевказаної статті КК України, засудив ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 3400 грн., тобто вийшов за межі санкції ч.2 ст.125 КК України, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні з призначенням покарання обвинуваченому у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вироком суду стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 6348,52 грн., разом з тим, як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви потерпілим не надано жодних доказів про вартість пошкоджених речей, а тому в цій частині вирок суду також підлягає зміні, з стягненням з обвинуваченого на користь потерпілого відшкодування матеріальної шкоди на лікування в розмірі 489 грн.
Колегія суддів вважає що стягнення з обвинуваченого на користь кожного з потерпілих у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. відповідає вимогам закону є обґрунтованим і справедливим, так як своїми діями обвинувачений завдав потерпілим фізичні страждання і біль.
Керуючись ст.ст.7, 9 ч.6, 404, 405, 407 ч.1 п.2, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 червня 2014 року, щодо ОСОБА_7 - змінити.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.122 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.125 КК України - штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 грн., відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ст.76 КК України та звільнити від відбування призначеного покарання на підставі п. «г» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році».
Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 02 червня 2014 року, щодо ОСОБА_7 в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 6348,52 грн. - змінити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди 489 грн. в решті позову відмовити.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді: (три підписи)