10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Наумов С.В.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
іменем України
"23" липня 2014 р. Справа № 569/3300/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Мацького Є.М.
Шидловського В.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "14" травня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про призначення пенсійних виплат ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУПФ України в Рівненській області про призначення пенсійних виплат. Просив, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в десятиденний термін з часу набрання законної сили рішенням суду, обчислити та виплачувати йому пенсію з врахуванням посадового окладу в розмірі 2679,6 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, здійснювати обчислення та виплату йому пенсії з врахуванням посадового окладу в розмірі: коефіцієнт 2,2 помножити на мінімальну заробітну плату в Україні;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, при зміні посадових окладів для військовослужбовців, здійснювати обчислення та виплату йому пенсії з врахуванням посадового окладу в розмірі: співвідношення посадового окладу визначеного для посади яку він займав на час звільнення до найнижчого посадового окладу для посадових осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, і це співвідношення помножити на мінімальну заробітну плату в Україні.
В ході розгляду справи, ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України з Рівненській області, в десятиденний термін з часу набрання законної сили рішенням суду, обчислити та виплачувати йому пенсію з врахуванням посадового окладу в розмірі 2874.48 грн., з серпня 2013 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, при зміні мінімальної заробітної плати в Україні, здійснювати обчислення та виплату йому пенсії з врахуванням посадового окладу в розмірі: коефіцієнт 2,36 помножити на мінімальну заробітну плату в Україні;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, при зміні посадових окладів для військовослужбовців, здійснювати обчислення та виплату йому пенсії з врахуванням посадового окладу в розмірі: співвідношення посадового окладу визначеного для посади яку він займав на час звільнення до найнижчого посадового окладу для посадових осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, і це співвідношення помножити на мінімальну заробітну плату в Україні.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2014 року в адміністративному позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов"язання вчинення певних дій, відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.197 КАС України, справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з вересня 2000 року по серпень 2013 року проходив військову службу у Рівненському обласному комісаріаті Західного оперативного командування Збройних сил України на посадах офіцерського складу.
Як вбачається з довідки, виданої Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 нараховувалося щомісячне грошове забезпечення в залежності від займаної посади, у розмірах передбачених у штаті військового комісаріату, які у свою чергу встановлювалися: з 1 квітня 2000 року - згідно постанови КМ України від 22.05.2000 року №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»; з 01.01.2008 року - згідно постанови КМ України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
Так, за період з вересня 2000 року по серпень 2013 року посадовий оклад, ОСОБА_1 становив:
- з вересня 2000р. по серпень 2005р. - 160,00 грн.;
- з вересня 2005р. по грудень 2007р. - 158,00 грн.;
- з січня 2008р. по серпень 2008р. - 1030,00 грн.;
- з вересня 2008р. по листопад 2008р. - 1064,00 грн.;
- з грудня 2008р. по листопад 2012р. -1319,00 грн.;
- з грудня 2012р. по серпень 2013р.- 1060,00грн.
Розмір мінімального посадового окладу для посадових осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом встановлювався:
- з квітня 2000р. по грудень 2007р. - 90,00 грн.;
- з січня 2008р. по даний час - 450,00 грн.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п.2 ст.9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України (п.4 ст.9 Закону).
Тобто, вказаним законом передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення врегульовувалися відповідними наказами Міністра оборони України: від 05.03.2001р. №75 «Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2001р. за № 251/5442) та від 11.06.2008р. №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» (зареєстровано в Міністерстві юстиції у України 14.07.2008р. за №638/15329).
У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року N 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, встановлено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.40 цього ж Закону, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Вказані нормативні акти не передбачають виплати посадових окладів (складової частини грошового забезпечення військовослужбовця) у розмірах на рівні не нижчому мінімальної заробітної плати.
Частиною 1 ст.З Закону, встановлюється, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію"', інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд дійшов вірно висновку, що, посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" від 30.08.2002р. №1298 та Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВР, якими передбачається встановлення мінімального посадового окладу на рівні мінімальної заробітної плати, є необґрунтованими, так як військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу, а відтак, передбачається спеціальний порядок нарахування та виплати грошового забезпечення для такої категорії працівників.
З матеріалів справи слідує, що згідно роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Рівненського обласного військового комісаріату позивачу виплачувалося грошове забезпечення у відповідності з наказами про встановлення останньому відповідного посадового окладу, в тому числі за період з 2000 по 2013 роки.
Пунктом 1, 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою КМ України від 14 лютого 2008 року №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення КМ України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. При виникненні підстав, для проведення перерахунку пенсій згідно із ст. 63 Закону, уповноважені структурні підрозділи повинні в п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно - правового акту, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з введенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у стуктурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Оскільки КМ України не приймалося рішення про підвищення посадових окладів відповідних категорій військовослужбовців з 08.08.2013р. схеми посадових окладів відповідних категорій військовослужбовців затверджені постановою КМ України від 07.11.2007р., №1294; повідомлення про підстави проведення перерахунку та необхідність підготовки списків до ГУПФ не надходило, а тому підстав для проведення перерахунку пенсії позивача у відповідача не було.
Колегія вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2014 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.
Доводи, наведені апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "14" травня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Є.М. Мацький
В.Б. Шидловський
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ М.М. Капустинський
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_1
АДРЕСА_1 - відповідачу/відповідачам: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028
4-третій особі: - ,