01 липня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Ковальчук Н.М., Демянчук С.В.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 19 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" 16 липня 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення.
Рішенням Рівненського районного суду від 19 травня 2014 року виселено ОСОБА_1, яка проживає у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку.
Вирішено питання про судові витрати.
Вважаючи дане рішення незаконним ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на те, що матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем умов, передбачених законом, на підставі яких може бути прийнято рішення про примусове виселення.
Вказує, що звернення стягнення на заставлене майно відбулося саме 27 січня 2014 року.
Однак відповідачі не були зобов"язані виконувати дану вимогу, оскільки рішення, на підставі якого позивач просив про їх виселитись, набрало законної сили лише 27 січня 2014 року, в той час, коли всі вимоги були направлені до цієї дати.
Крім того, зазначає, що у вимогах, на які посилається суд першої інстанції, а саме вимога від 20 листопада 2012 року № 100/6 та вимога від 11 листопада 2013 року № 1 не містять у собі жодного посилання на рішення суду , яким звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
еревіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх підставність.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 30 червня 2009 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROHPGК 00000175 від 28 квітня 2007 року в сумі 104 339, 65 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: дерев'яний житловий будинок загальною площею 69,2 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ ''ПриватБанк'' з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням Витягу державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ ''ПриватБанк'' всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Вказане рішення набрало законної сили.
Згідно відповіді Відділу ДВС Рівненського МУЮ №20/881/14 від 24 квітня 2014 року, 05 квітня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-2103/09 від 09 січня 2013 року.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживають та зареєстровані з 11 червня 2007 року в житловому будинку, який є предметом іпотеки після укладення іпотечного договору від 28 квітня 2007 року, а відповідач ОСОБА_1 проживає за вказаної адресою без реєстрації, що підтверджується письмовими доказами: довідка №523 від 04 вересня 2013 року Грушвицької сільської ради, паспорт ОСОБА_2 НОМЕР_1, відомості від 09 квітня 2014 року АДП ГУДМС УДМС України в Рівненській області.
Крім того, судом також встановлено, що згоди на реєстрацію вказаних осіб у будинку, який є предметом іпотеки, позивач не надавав.
Згідно з частиною четвертою ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ ''ПриватБанк'' неодноразово направлялися вимоги всім відповідачам по справі щодо добровільного звільнення іпотечного житлового приміщення протягом одного місяця з моменту отримання даної вимоги і відповідачі їх отримали, що підтверджується письмовими доказами, а саме вимога від 20 листопада 2012 року №100/6 отримана 05 грудня 2012 року відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, та вимога від 11 листопада 2013 року №1 отримана усіма відповідачами 15 листопада 2013 року (а.с. а.с. 57-60).
Однак, вказані особи спірне житлове приміщення в добровільному порядку не звільнили.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв"язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Рівненського районного суду від 19 травня 2014 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: Н.М. Ковальчук
С.В. Демянчук