01 липня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Ковальчук Н.М., Демянчук С.В.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рівненській області, про визнання шлюбу недійсним та визнання членом сім"ї , -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 січня 2014 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рівненській області, про визнання шлюбу недійсним та визнання членом сім"ї .
Рішенням Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року в задоволенні даного позову відмовлено.
Вважаючи дане рішення незаконним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали на нього апеляційну скаргу.
Вважають необґрунтованим висновок суду про те, що покликаючись на фіктивність укладення шлюбу, вони не довели, що відповідач при реєстрації шлюбу не мала наміру створити сім"ю і мати шлюбні стосунки.
Судом не взято до уваги покази свідків, які доводили зазначену обставину.
При цьому вважають, що судом не взято до уваги приписи ст. 3 СК України та невірно трактовано ст. 56 СК України.
Щодо позовної вимоги про визнання членом сім"ї їхнього сина, то вважають, що судом вона не досліджувалася. Покази свідків з цього питання судом взяті до уваги не були, як не була взята і довідка № 1493 від 23 жовтня 2012 року ТзОВ „Житлово-експлуатаційне об"єднання ЖКБ".
Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Судом встановлено, що позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_1), видане 17.05.1979 р. у Відділі ЗАГС м. Ровно).
Згідно свідоцтва про шлюб від 08 жовтня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції (серія Свідоцтва про шлюб НОМЕР_2).
08 жовтня 2010 року відбувся обряд вінчання, про що свідчить свідоцтво, що сторонами не заперечується.
Судом встановлено і визнається сторонами, що відповідач проживала з ОСОБА_3 разом з 08 жовтня 2010 року по 17 січня 2011 року за адресою в АДРЕСА_1 та за адресою позивачів АДРЕСА_2.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3, видане 04.09.2012 року ВДРАЦС Рівненського МУЮ).
Згідно з ч. 2 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК України та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 та відповідач уклали шлюб по взаємному волевиявленню, між ними відбувся обряд вінчання, після реєстрації шлюбу проживали разом як в квартирі батька відповідачки з 08.10.2010 року півтора місяці, так і в квартирі батьків другого з подружжя до 17.01.2011 року.
Колегія суддів апеляційного суду рахує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання шлюбу недійсним у зв"язку з недоведеністю.
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_4 членом сім"ї позивачів, колегія суддів рахує правомірним висновок суду першої інстанції та виходить з наступного.
За правилами статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до правил зазначених в статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Саме ці обставини повинні були довести позивачі на підтвердження своїх позовних вимог.
Доказів про те, що позивачі з ОСОБА_4 проживали однією сім"єю та вели спільне господарство, суду не надали.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Рівненського районного суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: Н.М. Ковальчук
С.В. Демянчук