16 травня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Бідочко Н.П., Беркій О.Ю.
секретаря: Юрків І.П.
з участю: апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх
представників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 16 січня 2008 року, -
встановила:
В квітні 2005 року з позовом в суд до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 щоб постановити рішення про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди.
Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що 15. 11. 2005 року на авто дорозі Івано-Франківськ-Бистриця Надвірнянського району сталася дорожна пригода під час якої відбулось зіткнення його автомобіля «Опель-Вектра» та автомобіля «Ауді-100» яким керував відповідач ОСОБА_2
На перехрестку відповідач виїхав з села Битьків на головну дорогу не пропустивши його автомашину яка рухалась по своїй полосі руху, порушивши пункти 10.1, 16.10 Правил
Справа № 22-ц-408 /2008 р. Головуючий у І інстанції Грещук P.M.
Категорія 34 Доповідач Матківський Р.Й.
дорожнього руху. Не міг уникнути автоаварії, тому зіткнувся з автомобілем відповідача ззаді. Внаслідок зіткнення пошкодив власний автомобіль і за висновком спеціаліста вартість спричиненої шкоди 13300 гривень яку і просить стягнути .Крім цього йому спричинена моральна шкода яку оцінює в 1700 гривень.
В травні 2005 року з позовом в суд звернувся ОСОБА_2 і вважає, що ОСОБА_1 керуючи своєю автомашиною також порушив пункти 12.1, 13.2 Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, пошкоджено його автомобіль, тому просив стягнути з відповідача 17530 гривень матеріальної шкоди, 170 гривень моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 січня 2008 року обидва позови задоволено частково. Суд визначив ступінь вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 70 відсотків і стягнув на користь ОСОБА_1 9310 гривень спричиненої шкоди, ступінь вини ОСОБА_1 30 відсотків і стягнув на користь ОСОБА_2 5259, 02 гривень спричиненої матеріальної шкоди, а у стягненні обидвом моральної шкоди відмовив,
На дане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог повністю.
Апелянти в скарзі зазначають, що суд першої інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи.
Апелянт ОСОБА_1 вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди був виїзд автомашини „Ауді-100" якою керував ОСОБА_2 що виїхав з другорядної дороги на головну дорогу. Що й було причиною зіткнення з його автомашиною „Опель-Вектра". Висновком автотехнічної експертизи від 23.10.2007 року підтверджено, що не володів технічною можливістю попередити ДТП, тому повинен бути звільнений від матеріальної відповідальності за шкоду транспортному засобу відповідачу у зв"язку з його винними діями в автоаварії. Суд в рішенні не навів доказів наявності його вини у транспортній пригоді, та чому частка його вини становить саме 30 відсотків. Суд також безпідставно відмовив йому у стягненні спричиненої моральної шкоди.
ОСОБА_2 вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів, що у вчиненні транспортної пригоди є вина обидвох власників транспортних засобів, тому суд без належних доказів визначив ступінь його вини 70 відсотків, тобто перевищив свої повноваження. Суд не врахував, що виступаючи в судових дебатах ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні ДТП, тому повинен був встановити вину обидвох рівною. Не підтверджено квитанціями розмір судових витрат понесених ОСОБА_1 та завищена сума за надання йому правової допомоги.
Вислухавши апелянтів та їх представників які вимоги скарги підтримали, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що скарги підлягають до часткового задоволення.
Постановляючи рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому є підстави для скасування рішення та ухвалення нового.
Відповідно до обставин справи та змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 не заперечує своєї вини в порушенні Правил дорожнього руху, що виїхавши на власній машині „Ауді-100" з другорядної на головну дорогу 15.11.2004 року на автодорозі Івано-Франківск-Бистриця Надвірнянського району внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 Однак він вважає, що і водій ОСОБА_1 під час руху по головній дорозі перевищив швидкість руху, без урахування дорожньої обстановки, при виявленні небезпеки для руху не вжив достатніх заходів для зменшення швидкості, порушив пункти 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, тому матеріальну відповідальність повинні нести обидва порівну, а не у співвідношенні як визначив суд першої інстанції.
ОСОБА_1 повністю заперечує свою вину у вчиненні транспортної пригоди і вважає, що винен тільки ОСОБА_2
Відповідно до повторної постанови інженера ВДАІ від 21.01.2005 року після додаткової перевірки з якою погодився прокурор Надвірнянського району крім водія ОСОБА_2 порушив пункти 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху і водій ОСОБА_1
Відповідно до постанови Надвірнянського районного суду від 27.12.2004 року на аркуші справи 39 також встановлена вина ОСОБА_1 у порушенні Правил, однак провадження у справі про притягнення його до адмінвідповідальності закрито тільки у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.
Тому, оцінюючи всі докази і дорожню обстановку в сукупності необхідно встановити, що керуючи автомашинами 15 листопада 2004 року обидва водії порушили Правила дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції правильно на підставі зібраних доказів враховуючи ступінь вини кожного учасника транспортної пригоди, його дій в конкретній обстановці правильно встановив частку відповідальності ОСОБА_1 30 відсотків, а ОСОБА_2 70 відсотків.
Однак визначаючи частку відповідальності ОСОБА_1 суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги ринкову вартість автомобіля ОСОБА_2 17503, 07 гривень, коли за висновком цієї ж експертизи вартість ремонту з урахуванням фізичного зносу складових частин становить 12297, 30 гривень, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню ЗО відсотків суми шкоди, що становить 3689, 11 гривень як сума спричиненої шкоди ОСОБА_2
Під час розгляду справи у зв'язку з тим, що у висновку експерта від 4.12.2004 року зазначено не вартість витрат на ремонт автомобіля „Опель-Вектра" ОСОБА_1, а залишкова вартість транспортного засобу, суд з'ясував шляхом допиту експерта в судовому засіданні, що вартість відновлюваного ремонту більша ринкової вартості, тому вартість матеріального збитку завданого автомобілю ОСОБА_1 дорівнює ринковій вартості тобто 13300 гривень.
Крім цього, ОСОБА_1 підтвердив в засіданні письмовими доказами, що витратив для відновлюваного ремонту саме таку суму коштів.
Відмовляючи в задоволенні вимог обидвом позивачам стягнути моральну шкоду суд першої інстанції помилково встановив, що сторони не представили будь-яких переконливих доказів на підтвердження цих вимог в тому числі причинного зв'язку.
Однак обидвоє позивачів в позовних вимогах пов'язували спричинення моральної шкоди пошкодженням їхнього майна, а ОСОБА_1 крім цього від автоаварії отримав тілесні ушкодження. Суд безпідставно відмовив обидвом у відшкодуванні такої шкоди поскільки вони згідно ст. 23 та 1167 ЦК мають право на моральне відшкодування.
З урахуванням вини кожного позивача, ступеня і характеру спричинених страждань колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути 600 гривень моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 200 гривень шкоди.
Суд першої інстанції стягнув на користь позивачів понесені судові витрати та витрати на юридичну відповідальність, однак стягнув ці суми без врахування частки вини кожного відповідача, що також необхідно виправити.
На підставі ст. ст. 23. 1166, 1167, 1188 ЦК, керуючись ст. ст. 218, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду від 6 січня 2008 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9310 гривень заподіяної шкоди в дорожньо-транспортній пригоді, 600 гривень спричиненої моральної шкоди, 78, 33 гривень державного мита, 1260 гривень за надання послуг адвоката, 179 гривень за проведення експертизи, а всього стягнути 11427, 33 гривень.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3689, 11 гривень спричиненої шкоди в дорожньо-транспортній пригоді, 200 гривень спричиненої моральної шкоди, 24, 12 гривень державного мита, 120 гривень за надання допомоги адвокатом, 104 гривень витрат за проведення експертизи, а всього стягнути 4137, 23 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.