22 травня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Сем"янчук С. Й.,
апелянта ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,
позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 09 листопада 2007 року, -
встановила:
В квітні 2004 року ОСОБА_3 пред"явив позов про визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем по заповіту являлась ОСОБА_7 Однак вона, не встигнувши документально оформити свої спадкові права, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. ОСОБА_3, вважаючи, що йому, як синові ОСОБА_7, належить згідно ст. 1276 ЦК Україци право на спадщину, просив задовольнити позов.
В жовтні 2006 року ОСОБА_1 пред"явила позов до ОСОБА_3 про визнання за нею права на спадкове майно - 1/2 частину названого вище будинковолодіння, як за спадкоємцем 1-ої черги після смерті її батьків. Позовні вимоги ОСОБА_1 аргументовано тим, що вона, проживаючи з народження і по даний час у спірному будинку, спочатку у 1972 році після
Справа № 22-ц-585/2008р. Головуючий у інстанції І.І. Керніцький
Категорія 5 Доповідач В.А. Девляшевський
смерті матері - ОСОБА_8, успадкувала з батьком - ОСОБА_6 по 1/4 частини будинку, а після смерті батька - 1990 року успадкувала його 1/4 частину цього будинку. Іншу 1/2 частину батько за життя - у 1977 році подарував її чоловікові - ОСОБА_5, ОСОБА_1 вказувала, що її брати та сестри не прийняли спадщину після смерті батьків.
Ухвалою суду І-інстанції відповідачем по справі за позовом ОСОБА_3 притягнуто Лолинську сільську раду.
Справи за позовом ОСОБА_3 та за позовом ОСОБА_1 місцевим судом об"єднані та розглянуті в одному провадженні.
Рішенням Долинського районного сулу від 09.11.2007 року позов ОСОБА_3 задоволено: за ним в порядку спадкування визнано право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1. В позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд І інстанції при розгляді даної справи допустив порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що суд, визнаючи за ОСОБА_3 право на спадщину, помилково застосував ст. 1261 ЦК України (2004р.), не врахувавши, що він не являється спадкоємцем І-черги. ОСОБА_1 вказує, що спадщину після смерті батьків прийняла вона, а не мати ОСОБА_3 Оскільки названих обставин суд І-інстанції не врахував, ОСОБА_1 вважає оскаржене рішення незаконним і просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову і відмову у позові ОСОБА_3
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
ОСОБА_3 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили. ОСОБА_3 зазначив, що на час смерті спадкодавця - ОСОБА_6 він проживав з дідусем у спірному жилому будинку. Раніше там проживала його мати - ОСОБА_7, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Вказує, що оскільки ОСОБА_6 заповів 1/2 частину згаданого будинку своїй дочці -ОСОБА_7, і вона успадкувала це майно шляхом вступу у володіння у встановлений строк, то після її смерті спадкоємцем спірного майна є він. Тому вважає, що суд І-інстанції правомірно задовольнив його позовні вимоги.
Третя особа - ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, пояснивши, що його дружина -ОСОБА_1 з народження проживала у спірному будинку з своїми батьками. Тому зазначає, що оскільки сестра дружини - ОСОБА_7 не проживала у цьому будинку з батьком на час його смерті і не подавала заяву у нотаріальну контору, то вона не прийняла спадщину по заповіту. Вважає, що 1/2 частину спірного будинку успадкувала ОСОБА_1
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд I-інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 прийняв у спадщину 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, яку ОСОБА_6, заповів його матері - ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Однак, колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитись не можна, так як він суперечить дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала у АДРЕСА_1 з своїми батьками: ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Цей будинок в рівних долях належав батькам. Даний факт сторонами не оспорюється.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла.
Після цього в згаданому будинку залишилась проживати ОСОБА_1 та її батько -ОСОБА_6 Даний факт підтверджено довідкою Лолинської сільської ради від 20.09.2006 року № 1566 (а.с. 13). Отже, згідно із ст. 529 ЦК України (1963р.) вони порівну успадкували 1/2 частину, яка належала ОСОБА_8 Таким чином ОСОБА_6, став власником 3/4 частин спірного будинку (1/2+1/4), а ОСОБА_1 набула право на 1/4 частину будинку.
07.12.1977 року ОСОБА_6, подарував 1/2 частину згаданого будинку ОСОБА_5, який одружився з його дочкою - ОСОБА_1 Ця обставина підтверджується відповідним договором (а.с. 8).
З виписок з погосподарських книг с Лолин вбачається, що після дарування частини будинку були відкриті окремі особові номера на ОСОБА_6, та ОСОБА_5 Однак, реально спірний будинок не було поділено. Ним продовжували користуватися спільно. Цього жодна із сторін у судовому засіданні не заперечила.
Оглядом двох погосподарських книг села Лолин Долинського району за 1985-1990 роки; 1991-2000 роки з"ясовано, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на день смерті ОСОБА_6, в спірному будинку залишились проживати і були зареєстрованими тільки ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (особовий рахунок НОМЕР_2). Особовий рахунок НОМЕР_1 у зв"язку із смертю ОСОБА_6 було закрито. Ці рахунки відкривались для обліку землекористування.
І тільки в 1991 році в спірному будинку було зареєстровано ОСОБА_3
Мати ж була зареєстрована постійно в іншому будинку, який розташований поряд із спірним. Ця обставина теж доведена записами в оглянутих погосподарських книгах (особовий рахунок 302). Там же був зареєстрований і ОСОБА_3 Зазначеними записами
особових рахунків, копії яких долучено до справи, спростовуються відомості, викладені в наданих ним довідках про його проживання в спірному будинку. Об"єктивних, безсумнівних доказів того, що ОСОБА_7 на час смерті батька - ОСОБА_6, проживала разом з ним у спірному будинку або ж у встановлений шестимісячний строк вступила у фактичне володіння спадковим майном, суду не було надано. Довідкою Долинської державної нотаріальної контори від 24.01.2007 року (а.с. 27) стверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6, не заводилась. З наведеного випливає висновок, що ОСОБА_7 не вчинила жодної дії, які передбачені ст. 549 ЦК України (1963р.) для прийняття спадщини. Тому твердження суду І-інстанції про те, що після смерті ОСОБА_7 спірну частину будинку успадкував її син ОСОБА_3, є безпідставним.
Оскільки документально підтверджено факт проживання ОСОБА_1 в згаданому будинку на час смерті її батька - ОСОБА_6, то згідно ст. ст. 548, 549 ЦК України (1963р.) саме вона, як спадкоємець І-черги по закону, успадкувала після смерті батька 1/4 частину будинку.
Таким чином, успадкувавши після смерті матері та батька по 1/4 частині будинку, ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 його частину.
У зв"язку з викладеним вище, оскаржене рішення не може бути залишене в силі, оскільки не являється законним і обгрунтованим.
По даній справі є передбачені законом підстави для ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Долинського районного суду від 09 листопада 2007 року по даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позову про визнання права власності на спадкове майно, тобто на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після його проголошення.