Справа № 22ц - 510/08
25 березня 2008 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі:головуючого - судді Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М. П. та Готри Т.Ю.,
при секретарі Довбака Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 11 січня 2008 р. за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2000» про стягнення боргу за зобов'язанням, -
встановила:
з указаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду в липні 2007 р.
Просив зобов'язати СТОВ «Надія» повернути йому 3500кг заборгованої пшениці на загальну суму 4200 грн. та стягнути судові витрати.
На обґрунтування зазначав, що СТОВ «Надія» письмово зобов'язалося повернути йому вказану кількість пшениці до 01.08.04 p., однак дотепер свого зобов'язання не виконало.
Справа розглядалася повторно.
Останнім рішенням Берегівського районного суду від 11.01.08 р. у позові відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог. Доводить про порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неналежну оцінку доказів.
У письмовому запереченні відповідачі зазначають про безпідставність скарги та надуманість доводів. Указують, що ОСОБА_1 добув письмове зобов'язання шляхом введення їх в оману. Просять залишити рішення без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову, з таких мотивів.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з невідповідності письмового зобов'язання як угоди вимогам ст. 43 ЦК (1963 р.) та недоведеності факту заборгованості СТОВ «Надія», оскільки згідно з накладною № 18 від 12.10.2000 р. позивач взамін заборгованості фуражного зерна в кількості 10500кг одержав від СТОВ «Шанс» насіння озимої пшениці «Миронівська-40» в кількості 7000кг.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком через його невідповідність обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Спірні правовідносини виникли між позивачем і СТОВ «Надія» в 2004 р. та стосуються зобов'язального права.
Так, згідно з положеннями ст. ст. 509, 526 ЦК 2003 p. зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Номер рядка статистичного звіту: 19
Головуючий у першій інстанції: Драб В.І. Доповідач: Куштан Б.П.
Зобов'язання як різновид цивільних правовідносин виникають з підстав (юридичних фактів), визначених в ст. 11 ЦК, зокрема, як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так із дій осіб, що не передбачені цими актами, проте за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як свідчать матеріали справи, 01.02.04 p. CTOB «Надія» в особі директора ОСОБА_2 письмово визнало наявність перед позивачем заборгованості пшениці в кількості 3500кг, яку зобов'язалося погасити до 01.08.04 р. (а.с. 5, 45), однак дотепер свого зобов'язання не виконало.
Твердження відповідачів про відсутність всілякої заборгованості через повернення позивачу замість 10500кг фуражної пшениці 7000кг сортової пшениці «Миронівська-40» за накладною № 18 від 12.10.2000 р. (а.с. 44) спростовується фактом визнання СТОВ «Надія» вказаного залишку заборгованості в лютому 2004 p., а доводи про вчинення письмового зобов'язання під впливом обману не можуть бути взяті до уваги через відсутність зустрічної вимоги про визнання такого недійсним.
За правилами ст. 303 ч.1 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У контексті наведеного позов є обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 526 ЦК України, 303 ч.1, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
рішила:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Берегівського районного суду від 11 січня 2008 р. скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. 3.1. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Надія» повернути ОСОБА_1 3500 (три тисячі п'ятсот) кг заборгованої пшениці.
4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом
подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.