Справа №: 22-175/08
25 березня 2008 року
колегія судців судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Закарпатської області
у складі:Головуючого - Куцина М. М.
суддів: Дроботя В. В., Мацунича М. В.
при секретарі - Коновчук Т. В.
за участю : представника позивача Пліско І. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 19 листопада 2007 року по справі за позовом Мукачівської міської ради до відділу культури Мукачівського міськвиконкому, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною, -
встановила:
У вересні 2007 року Мукачівська міська рада звернулася з позовом до відділу культури Мукачівського міськвиконкому, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною.
В якому зазначала, що 9 грудня 1997 року був укладений договір між відділом культури Мукачівського міськвиконкому та скульпторами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на виготовлення та встановлення пам'ятника «Ілона Зріні з дітьми» на подвір'ї Мукачівського історичного музею «Паланок». Цей відділ культури не був юридичною особою та не мав відповідних повноважень на укладення зазначеної угоди з використанням бюджетних коштів.
Крім того, в цій заяві позивач зазначав те, що на момент укладення угоди відділ культури не був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і не був наділений відповідною правосуб'єктністю. Укладаючи оспорювану угоду, відділ культури всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» фактично розпорядився бюджетними коштами. І зазначеною угодою було встановлено ціну, яка прив'язана до змін курсу долара США.
Заявник, посилаючись на зазначені в заяві обставини, просить визнати цю угоду недійсною з підстав її невідповідності законові, недодержанням встановленої форми, відсутністю у Мукачівського відділу культури правоздатності.
Позивач, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини справи, в суді першої інстанції просить визнати договір на виготовлення пам'ятника «Ілона Зріні з
Номер рядка статистичного звіту: 11
Головуючий у першій інстанції: Слюсарчук В. М.
Доповідач: Куцин М. М.
дітьми» на подвір'ї Мукачівського історичного музею «Паланок» від 9 грудня 1997 року, укладений між відділом культури Мукачівського міськвиконкому та художниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2, недійсним.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 19 листопада 2007 року позов задоволено, угоду, укладену 9 грудня 1997 року між відділом культури Мукачівського міськвиконкому, з одного боку, та художниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, з другого боку, про виготовлення пам'ятника «Ілона Зріні з дітьми», визнано недійсною.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне і таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - Мукачівського міськвиконкому, апеляцію вважає безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов у повному обсязі, районний суд виходив з того, що рішенням Мукачівського міськвиконкому від 19 листопада 1997 року за № 255 «Про встановлення в замку «Паланок» скульптурної композиції «Ілона Зріні з дітьми» прийнято з перевищенням компетенції виконкому, а оспорювана угода укладена відділом культури міськвиконкому з порушенням закону, оскільки одна з сторін, а саме: відділ культури фактично незаконно розпорядився бюджетними коштами, оскільки цей відділ був зареєстрований як юридична особа лише 23 квітня 1998 року, а станом на 9 грудня 1997 року не мав спеціальної правосуб'єктності і не міг бути стороною договору. І зазначене укладене грошове зобов'язання повинне бути виражене в національній валюті.
Однак, погодитися з таким висновком районного суду неможна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції, на підставі п. п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за рішенням Мукачівської міської ради Закарпатської області від 19 листопада 1997 року № 255 «Про встановлення в замку «Паланок» скульптурної композиції «Ілона Зріні з дітьми», з урахуванням історичної значимості постаті Ілони Зріні, її особисту мужність, проявлену при обороні замку 1683-1685 p. p., а також приймаючи до уваги, що увіковічення пам'яті цієї героїчної жінки сприятиме дальшому поглибленню дружніх зв'язків між українським та угорським народами, виконком Мукачівської міської ради вирішив встановити в замку скульптурну композицію «Ілона Зріні з дітьми», виготовлення композиції провести 50 % за рахунок Мукачівської міської ради та 50 % спонсорами, міськвідділу культури укласти договір. Цим розпорядженням покладений обов'язок щодо погодження та контроль за виготовленням цієї композиції на головного архітектора м. Мукачева, і ця скульптурна композиція повинна бути виготовлена протягом 1998 року.
Судова колегія приходить до висновку, що виконавчий комітет Мукачівської міської ради від 19 листопада 1997 року при прийнятті рішення «Про встановлення в замку «Паланок» скульптурної композиції «Ілона Зріні з дітьми» вийшов за рамки визначених законом повноважень, всупереч положенням, Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», якими визначено, що головним розпорядником коштів місцевого бюджету є пленарне засідання сесії міської ради, на якому повинно вирішуватися питання про використання бюджетних коштів. Отже, виконком Мукачівської міської ради не вправі надавати відділу культури Мукачівського міськвиконкому зазначені повноваження.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що оспорювана угода укладена відділом культури Мукачівського міськвиконкому на той час, коли цей відділ не був юридичною особою і не мав цивільної правоздатності у відповідності до ст. .26 ЦК України ( в редакції 1963 року) та відповідних повноважень на укладення угоди від сесії Мукачівської міської ради.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що оспорювана угода не відповідала вимогам закону, тому позовні вимоги позивача є підставними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий суд, задовольнивши позов, вирішуючи питання про строк позовної давності, керувався нормами ЦК України 2003 року, який відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Зокрема, з тексту оспорюваного рішення вбачається, що місцевий суд не вирішував питання про строк позовної давності, який сплив у 2000 році, а в цьому рішенні послався на те, що заяви про застосування позовної давності від сторін не надходило.
Однак, місцевий суд не врахував, що згідно з п. п 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Місцевим судом встановлено, що позивачеві було відомо, що 9 грудня 1997 року був укладений договір між відділом культури Мукачівського міськвиконкому та скульпторами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на виготовлення та встановлення пам'ятника «Ілона Зріні» на подвір'ї Мукачівського історичного музею «Паланок», і цей договір був затверджений головою виконкому Мукачівської міської ради народних депутатів В.В.Ільтьо. Однак, Мукачівська міська рада звернулася в суд лише у вересні 2007 року. Таким чином, про порушення своїх прав Мукачівська міська рада повинна була дізнатися в 1997 році, і саме тоді в неї виникло право звернутися до суду з позовом про його захист, однак позивач пропустив встановлений ст. 71 ЦК Української РСР 1963 року строк звернення до суду. Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 213 ЦПК України, не з'ясував причину пропуску строку позовної давності, тоді як пропуск строку без поважних причин є самостійною підставою для відмови в позові, відповідно до правил ст. 80 ЦК (1963 року).
Отже, це порушення призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції при з'ясуванні причин пропуску строку позовної давності звернення до суду представник позивача ствердив, що зазначений строк позивач не пропускав у зв'язку з тим, що Мукачівський міськрайонний суд розглянув цивільну справу за позовом позивачів про оплату зазначеного договору.
Представником позивача в суді першої інстанції визнається факт того, що виконкому Мукачівської міської ради було відомо про оспорювану угоду, оскільки на цій угоді мається дата та підпис голови виконкому Мукачівської міської ради народних депутатів Ільтьо В. В. про її затвердження.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за захистом свого права без поважних причин.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до переконання, що право позивача є порушеним, і позов є підставним, строк позовної давності пропущено без поважних причин, апеляційний суд постановляє нове рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 19 листопада 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові Мукачівської міської ради до відділу культури Мукачівського міськвиконкому, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною відмовити, у зв'язку із закінченням строку позовної давності для пред'явлення до суду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.